Ольга Соболєва - Як розлучитися з відьмою, Ольга Соболєва

- Це такі з сіточкою і шнурками спереду? – уточнив Раймар, знімаючи з гілки повіддя коня. – В них ще дивна товста підошва.

- Хтось тут і справді експерт по Землі, - хмикнула дівчина, з підозрою роздивляючись чоловіка. – Як так вийшло?

- На відбір наречених прибули кандидатки з різних світів, - знизав плечима той. – Наприклад, була фавна з Семпреверду на ім’я Лоренца. Їх жителі дуже схожі на людей, але мають деякі тваринні ознаки. Роги чи то крила. І там, до речі, немає хижаків. Була Октамасад. Вона прибула із світу, де дівчата мають право воювати на рівні з чоловіками. А ще там існують грифони.

- І була Елла з Землі, - прохопилася молода знахарка.

Вона знала, що краще не згадувати це ім’я. Але їй кортіло дізнатися, що ж це за дівчина така, що нею марив відьмолов. Тим більше та була з її батьківщини. Хто б міг подумати, що Лідія буде колись називати цілу планету своїм домом? Тим часом Раймар здивовано підняв брови і декілька секунд вдивлявся у обличчя співрозмовниці.

Врешті-решт він рушив далі і відповів:

- Так, була Елла з Землі. Вона, до речі, повернулася туди разом з Лео. Нашим принцем. А місце правителя зайняв його кузен Вільям. Він одружився з русалкою на ім’я Хімора. Елла ж для мене залишилася гарною подругою. Тому не треба так дивитися на мене.

- Як? – обурилася Лідія.

- Так багатозначно, - пояснив чоловік. – Цей відбір виявився суцільним кошмаром. Декілька кандидаток ледве не загинули. І Елла зокрема. Більше того, її навіть кинули до в’язниці за підозрою у відьомстві.

- О, так ти не тільки мене вважав темною чаклункою? – пожвавилася дівчина.

- Повір, мені тоді було не до звинувачень, - невесело хмикнув Раймар.

- Тобто, може воно й на краще, що я не потрапила на відбір наречених? – вголос роздумувала Лідія.

- Може й на краще, - знову хмикнув чоловік. – Не хотілося б хвилюватися ще й за тебе.

Молода знахарка здивовано зиркнула на Раймара, проте той спокійно йшов далі та вів за собою Ворона. Дівчині ж було якось ніяково від його останніх слів. Саме тому вона вирішила змінити тему:

- Розкажи мені про відбір.

Відьмолов у відповідь тяжко зітхнув. Не те, щоб йому було неприємно згадувати ті події. Так, ситуація з Маргаритою і досі викликала невіру та шок. Проте все ж закінчилося добре. Майже для всіх. Але Раймар добре розумів, що розповідати абсолютно все точно не збирається. І свою роль у цій історії він теж не хоче розкривати. Саме тому, трохи підправивши одну сюжетну лінію, чоловік почав з прибуття кандидаток.

Він описував дівчат, їх країни, характер. А пізніше і здібності, що ті дістали у Диволісі. Розповів про працю, яку тим доручили. Не зміг втриматися, аби не розказати про Міледі. Маленьке чудовисько, що тероризувало герцогів ще з юності, нарешті набралося чемності і навіть вивчило декілька нових команд. Не втримався і одразу розповів про хитрощі Лео стосовно Вільяма. Особливо Лідії сподобалося слухати про випробування, адже на Землі чарівні гарбузи та туфельки були лише дитячими казками. Здавалося, що вона однак не повірила до кінця.

- Мені здається, що ти щось приховуєш, - дорікнула дівчина, коли Раймар лише мимохіть зачепив історію Лейли.

- Я не впевнений, що варто розповідати всі деталі, - чесно зізнався чоловік. – Приємного там мало. Нащо тобі уявляти все те, на що здатні відьми?

Лідія неоднозначно знизала плечима, але одразу ж відповіла:

- За відьом не знаю. Проте моє перенесення сюди не було казковим. Я сама можу розповісти тобі багато чого неприємного. Та й взагалі… Я нещодавно застрелила вовка-мутанта! Як бачиш свідомість не втратила.

Схвально кивнувши, відьмолов розповів і про поранення ножицями, і про туман на кухні, і… Та ще багато чого. Хоча більшу половину він зараз знав від Хімори. Адже після його візиту до камери Елли стосунки між ними зіпсувалися. Воно й не дивно. Раймар точно знав, що кандидатка вибачила йому і добре розуміла причину. Але сам він ніяк не міг второпати, чому це все відбулося саме з ним. Звичайно пізніше, коли Елла вже повернулася на Землю, відкрилася уся правда. Раймару навмання довелося грати роль закоханого у Маргариту. Виявилося, що та вже декілька років закохана у нього. Це ніяк не могло поміститися у чоловічій голові. Як? Принцеса була ще дитиною. Може вона й виглядала трохи старше своїх років, але поводилася точно, як дитина. Тим більше, що шлюб між ними був не можливий через досить близький кровний зв’язок та її заручини з Едвіном. Звичайно ж, цю частину, відьмолов приховав від Лідії.

Пригадавши друга, Раймар жалісливо хмикнув. Ось кому тоді дісталося по самі горіхи. Так сильно Маргарита ненавиділа, мабуть, тільки Еллу. Проте, якщо кандидатки їй вдалося позбутися, то з нареченим все було не так просто.

- Я не вірю, що дівчинка шістнадцяти років могла навчитися такому чаклунству! – вигукнула молода знахарка посеред розповіді. – Тим більше, що вона принцеса! Королівські особи завжди під наглядом.

- Ти маєш рацію, - схвально усміхнувся Раймар. – Їй допомагали.

Насправді ж це була навіть не допомога. Ні. Маргариту наставляли, її вчили, її готували захопити владу. Хто? Фріґільда. Ото де була несподіванка. Це вже потім вдалося зіставити безліч фактів. Наприклад те, що саме вона протягом десятків років була довіреною особою королеви. Що це саме Фріґільда розказала Августі про обряд при народженні доньки. Саме вона ростила Маргариту, коли королева тужила через смерть чоловіка. Її принцеса забирала з собою у столицю, коли Шипшиновий палац замикали на літній сезон. Тривожних «дзвіночків» було безліч, але всі бачили ситуацію під іншим кутом.