Світлана Литвиненко - Приховані гріхи, Світлана Литвиненко

-У нас сьогодні зустріч з Назаром, з моїм другом приватним детективом. Тому, коли відвезете Соню до школи, відпустите Дмитра, скажете йому, що маєте свої особисті справи. А натомість зачекаєте мені недалеко від школи. Я до вас під’їду і ми поїдемо на зустріч. Сподіваюся заперечувати не будете.

-Я згодна,- коротка відповіла Ема розуміючи, що небажано, щоб хтось, насамперед Каміла дізналася, що її чоловік допомагає їй.

  Вже потім, коли вона на зупинці громадського транспорту, яка знаходилася у сто метрів від школи чекала на Ігоря, то відчула хвилювання. Бо на хвилинах вона сяде до салону його автомобіля і вони залишаться на одинці. Але це нічого не означає, нагадала Емілія сама собі. Ігор просто відвезе її на зустріч з приватним детективом. От про що вона зараз повинна думати. Та насправді Ема вже давно обдумала, як висловити своє прохання, як сказати Назарові чого вона хоче. Та тут і гадати немає про що, просто необхідно відверто все розповісти.

  Коли Ігор під’їхав Емілія встигла заспокоїтися, впевнено сіла до салону уникаючи прямого погляду. Ігор вирішив сам для себе теж триматися стримано і не піддаватися емоціям, які вона у нього викликала знаходячись зовсім близько.

-Як успіхи у навчанні моєї донечки?- поцікавився Ігор, щоб якось розпочати розмову.

-Вона молодець, старається вчитися краще. А ще в неї гарно виходить танцювати. Незабаром буде свято на якому вона буде виступати. І вона б хотіла, щоб мама і тато були присутніми.

-Ми обов’язково будемо присутніми,- відповів Ігор,- я ніколи не пропускав виступи своєї доньки та був присутнім на всіх святах починаючи з дитсадка.

-Ви дуже хороший батько,- Емілії захотілося зробити йому комплімент.

-Дякую... Ема, ти гарна, чарівна, неймоовірно вродлива. Іноді я не можу відвести від тебе свій погляд, бо ти наскільки сильно мене захоплюєш,- раптом вирвалося у нього,- вибач, якщо раптом засмутив тебе.

-Не варто просити вибачення, а також не треба більше нічого такого казати. Не можна. Розумієте?- Емілія відчула як шалено забилося її серце від почутих слів.- Але я хочу, щоб ви теж знали, що в моїх очах ви теж дуже гарний чоловік.  Але на цьому все.

-Аби ти знала, чого мені коштує, зараз стримуватися, щоб не поцілувати тебе, щоб не обійняти,- відверто зізнався Ігор їй всупереч тому, що пару хвилин потому прийняв рішення бути стриманим та як з’ясувалося це вже й не так легко.

-Я розумію про що ви говорите, бо щоразу коли бачу вас відганяю від себе такі самі бажання…