Олег Криштопа - 10 успішних компаній. Нова якість підприємництва в Україні, Олег Криштопа

важко саме перші три роки. Не зневіритися допомогли численні друзі. І в результаті на третій рік Селиська сироварня вийшла в нуль. А вже потім почався підйом.

 

НЕЗАПЛАНОВАНИЙ ТУРИСТИЧНИЙ БУМ

— А скільки зараз продаєте сиру?

— Зараз продаємо десь тонну-дві на місяць. Не дуже велике виробництво.

У неділю на сироварні вихідний. На релігійні свята — також. Людей працює небагато. Всього дев’ятеро. Але Петро Пригара вважає, що працевлаштував не лише їх, а й тих, хто отримав можливість вигідно збувати своє молоко. А ще Селиська сироварня почала приваблювати в Селище туристів. Причому цього ніхто не планував — сталося саме собою. Приїхали одні, потім інші, розповіли друзям — і пішло-поїхало. Зараз стало модним завітати на сироварню і саме звідти привезти у подарунок смачного сиру.

 

РЕКЛАМА

Рекламою свідомо не займалися. Журналістам самим став цікавий феномен Селиської сироварні. Першим вийшов сюжет на «Першому національному», потім був «Сніданок на 1+1», далі — «ICTV». Так Селиська сироварня стала відомою та популярною.

 

НОВЕ ДИХАННЯ

Петро Пригара багато часу провів за кордоном, але своє життя мислить тільки в Україні. Дітям вирішив дати вибір. Коли вони вже були дорослими, влаштував їм велике європейське турне. Показував переваги західного життя і недоліки. Відсутність тісного спілкування між людьми, постійний стрес. Врешті ні син, ні донька не захотіли виїжджати з України. Син обрав собі викладацьку роботу, а донька вирішила продовжувати батькову справу — сироварню.

— Вона живе цим. Інна була ініціаторкою запуску нашого четвертого сиру. Я боявся, щоб їй не заважало те, що це моя справа. Я хотів, щоб вона відкрила, що вона сама щось може. Тому було стажування за кордоном, у Франції. І вона каже: тату, я хочу додому, хочу на сироварню. На жаль, син не захотів.

Прощаємося. Пригари дарують по шматочку кожного зі своїх сирів. Кожен по-своєму смачний. Адже зроблений — як би пафосно це не звучало — з душею.

Чиста хата

Усе почалося навесні 2014-го в одному з київських ресторанів. У понеділковий вечір, коли ­відвідувачів практично не було, між собою розговорилися бармен Паша і повар Ілля. Хлопці одразу знайшли спільну мову — обоє з Криму, обоє не розглядали свою роботу як щось постійне і мріяли у майбутньому працювати не «на дядю», а на себе. У кожного були якісь наївні ідеї з приводу майбутнього бізнесу, але те, що пропонував Ілля, критикував Паша, і навпаки. Таких розмов у вечірніх барах багато. Переважно вони нічим не закінчуються. Але в нашому випадку, як ви вже, мабуть, здогадалися, все було інакше.

 

ВИПАДКОВА ІДЕЯ

Якось Іллі потрібно було терміново поприбирати вдома — разом із дівчиною чекали в гості її батьків. Проте, як на лихо, ні в нього, ні в неї часу на це не вистачало. Ілля почав обдзвонювати клінінгові агентства, проте його очікувало розчарування: за прибирання невеликої однокімнатної квартири ті просили кілька тисяч гривень. Більшість взагалі відмовлялися навіть братися за таке невелике замовлення. Тоді Ілля почав шукати прибиральниць на сайті OLX. Знову розчарування. Прибиральниці, які пропонували свої послуги, хотіли, щоб їх зустріли біля виходу з метро, потім ще треба було піти в магазин купити миючі засоби. Довго.

І тут Ілля згадав про прибиральницю в кафе, в якому вони з Пашею працювали. Та постійно скаржилася на роботу і життя. Мовляв, заробляє сто п’ятдесят гривень за чотирнадцять годин важкої роботи. А їй ще треба добратися в Київ із приміського села.

— А що якщо ми нашій тітці запропонуємо сто гривень за невелике прибирання? — поділився з Павлом своїми думками Ілля. — На це вона витратить три-чотири години. За день впорається, як мінімум, з двома квартирами. І їй вигідно, і ми зможемо заробити.

Так випадково народився бізнес-план. Хлопці не стали довго рахувати, а одразу взялися до справи.

— Ми підійшли до нашої прибиральниці й сказали, що от у наших знайомих є компанія, — продовжує історію Павло. — Чи не хоче вона підзаробити? Вона — попри те, що постійно скаржилася на життя, засумнівалася, але згадала про велику кількість родичок, які залюбки б погодилися. І залишила номер телефону.

 

КАСТИНГ НА ПОСАДУ РОЗДІЛЮВАЧА ШКІРИ НЕВБИТОГО ВЕДМЕДЯ

Хлопці подзвонили на той номер телефону. Жінки та дівчата без вагань погодилися на запропоновані умови роботи. Після цього Ілля та Павло зрозуміли, що вони на правильному шляху. На ринку є незайнята ніша (вони самі потенційні клієнти такого сервісу), персонал знайти не надто складно. І вирішили діяти, не відкладаючи справу