Jo Peters - Покоївка, Jo Peters

— Я повинен розповісти тобі дещо, що до цього приховував. Ти справді хочеш почути правду?

Така постановка питання одразу ж давала зрозуміти, що істина виявиться болючою. То чи хотіла я насправді почути ту саму правду? Напевно, ні, але й жити без неї я теж не могла, тому зібравшись з духом, я кивнула.

— Ми познайомилися невипадково, Надю. Мій брат Степан попросив мене наглядати за тобою. Але через деякий час для мене це переросло в дещо більше…

Його слова різали мене, наче гострий ніж м'який і ніжний бісквіт. Я не хотіла слухати це. Не хотіла відчувати себе іграшкою в чужій грі. Я була впевнена, що після того, як поїхала з Києва, усе закінчилося, але виявилося, що ні. Образа та розпач з кожною секундучкою тільки наростали. Скільки ж часу прожила в оточенні брехні…

— Навіщо ти це мені розповідаєш зараз? — запитала я тремтячим голосом.

— Тому що нам з тобою загрожує небезпека…

— Небезпека? Звісно ж, нам загрожує небезпека! Так завжди відбувається, якщо влізаєш до кримінального світу, Дімо! — мене переповнювала злість, тож я озвучувала геть все, що спрадало на думку, не здатна зупинитися. — Я переїхала до Львова саме задля того, щоб уникнути цього! Що мені потрібно зробити, щоб мене назавжди залишили в спокої?

Діма розгубився, оскільки не очікував, що моя реакція буде настільки бурхливою. Невже він справді думав, що я так просто прийму всі його казочки та маніпулятивні ігри, і зроблю вигляд, що нічого не сталося? З яким же телепнем я зв'язалася!

— Будь ласка, крихітко…

— Не називай мене так! Ти не маєш на це право!

Я швидким кроком попрямувала до дверей, не здатна більше знаходитися в одному приміщенні з цим чоловіком.

— Ти куди? — стурбовано запитав Діма, абсолютно збентежений моєю непередбачуваністю та імпульсивністю.

— Подалі від тебе, паскудо, — прошипіла я. — Спробуєш зупинити мене чи піти за мною — я звернуся до поліції та розповім їм багато цікавого про твого брата та Влада. Впевнена, їх дуже зацікавить моя інформація.

Діма аж остовпів від такої погрози, очевидно, не вірячи, що я здатна піти на таке. Я й сама не очікувала такого від себе, але практика показує, що відчай може підштовхнути людину до будь-якого шаленства.

Я вибігла з готелю з відчуттям цілковитої розчавленості всередині.