Ельфріда Єлінек - Коханки

належить до зовсім іншого соціального прошарку. Гайнц уважає, що він здатен подолати перешкоди, їх поділяючі.

Хто краще за нього надається до вирішення цього важкого завдання!

Та й Сюзі поводиться сьогодні не так агресивно, як зазвичай.

Вона не заводить розмов ні про гуртки народного танцю, існуванню яких загрожує небезпека, ні про дискусійні клуби, де можна виражати свою думку, ні про демонстрації, до яких можна приєднатися.

Сюзі заявляє, що дитина у своїй затишній колясочці нічого не знає про складнощі цього світу, і вона, Сюзі, має намір відгородити її від усього дурного й огидного.

Бріґітта живе по горло в цьому огидному світі. Що гарного в цьому лайні?

Сюзі роздає Бріґітті корисні поради для домогосподарки, рає їй, як виховувати дітей. Вона вдається до численних іноземних слівець зі сфери психології, яких Бріґітта не знає.

При цьому Сюзі говорить, що Бріґітта буде кращою матір’ю, ніж вона, Сюзі. Бо ж вона, Сюзі, ще занадто молода, щоб заводити дітей, але якщо з’явиться коли-небудь ВІН, єдиний, котрий виб’є в неї з голови цю дурницю, вона, звичайно ж, попри свою молодість, стане матір’ю його дітей.

Сюзі відповість йому: ТАК.

Сюзі говорить буквально наступне: «Не знаю, може, хто-небудь і виб’є цю дурницю в мене з голови».

Бріґітті важко зрозуміти, що має на увазі Сюзі.

Але Бріґітті ясно, що Гайнц бачить себе у ролі єдиного, а Сюзі він не проти дістати у власність. Але ж його власність — це вона, Бріґітта.

Дякувати Богові, Сюзі не клюне на Гайнцову пропозицію, адже їй і невтямки, що може значити для людини її власна справа.

Їй невтямки, що саме Гайнц — (Справжній чоловік.

Гайнц галантно забирає в Сюзі повідець і прогулює собаку. Подвійна сила у поєднанні з елегантністю!

У такий спосіб Гайнц намагається навести мости між ним і Сюзі, для Бріґітти нестерпні й незруйновні. Бріґітта відступає перед цією сліпучою парою на узбіччя життя, і в її думках, не занадто обтяжених освіченістю, виникає розкішна картина: вона суне Гайнца головою просто в унітаз, зчищаючи лайно Гайнцовою пишною шевелюрою.

Але ж сьогодні найсприятливіша нагода!

І вона у новісінькому вбранні! Якщо сьогодні не вийде, то не вийде ніколи. Сьогодні або ніколи.

І коли Бріґітта подарує йому справжнього спадкоємця, Сюзі зі своїм племінником відразу втратить всю привабливість. Гайнц тоді навчиться відрізняти справжню дитину від фальшованої, свою власну плоть і кров від Сюзанниного племінника.

Сказано — як зав'язано.

— Гайнце, я так тебе кохаю, — механічно повторює Бріґітта, коли вони нарешті дістатися будинку. Її волосся випромінює на сонце рудуватий блиск, цьому сприяє фарба, що нею Бріґітта щедро поливає волосся. У Гайнцовій калитці рясно нагромадилося бажання, яке йому давно вже не терпиться задовольнити.

Розстебнути ґудзика й увійти в Бріґітту — секундна справа.

Сьогодні ми врочисто сповіщаємо вас, що нарешті між двома молодими людьми відбулося те, наслідки чого розкриються лише за кілька тижнів.

Нарешті Бріґітта знайшла свою долю — світло Гайнца впало і на Бріґітту.

Сьогодні Гайнц зробив Бріґітті дитину. Наші вітання.

Тепер Бріґітті не доведеться, як вона боялася, провести своє життя в холоднечі й на самоті.

Перемога Бріґітти — результат довгих і кропітких зусиль. У боротьбі статей вона ще раз виграла. Напевно, й у власній крамничці Бріґітта чудово працюватиме й радуватиме клієнтів.

Щастя Бріґітти — не результат випадку. Вона виборола його у важкому протистоянні.

Бріґітта вважала, що, крім життя біля фабричного конвеєра, існує й інше життя, і Бріґітта мала рацію: є, крім життя біля конвеєра, й інше життя, життя з Гайнцом.

Зусиллями і працею всього досягнеш.

Ґітті своїми зусиллями проклала собі дорогу.

Хвала Богові, що природа дала їй здорове тіло, адже в цьому разі в останній момент усе могло піти за вітром.

Хвала Бріґіттиному тілу. Перемогла здатність до дітоплодіння, а точніше — здорові матка і яєчники Бріґітти.

У Сюзі, напевно, ці органи теж є, але їй це ще доведеться довести.

У кожному разі, Бріґітта видерлася.

Видерлася наверх, доп’яла права родити й працювати в крамничці електротоварів.

Уперед, Бріґітто!

У вас теж є здатність до дітоплодіння?

Будемо сподіватися!

Вас утішає приклад Бріґітти, котра не вбила в собі цю здатність, працюючи на конвеєрі, а за допомогою Гайнца реалізувала її з максимальною вигодою.

Кінець — пішли баби у танець.

Паулу виручає смерть астматика

Розмова міської й сільської жінок дала свої плоди — як плідними були й статеві зносини між Еріхом і Паулою — тільки тому, що зненацька ласти склеїв астматик. Астматик відразу опинився в похмурій цвинтарній землі, де йому вже не доведеться нікому нічого наказувати.

Еріхова мати відчуває навколо себе незбагненну порожнечу, у якій вона раптом опинилася, порожнечу, в якій не лунають більше командні оклики колишнього чиновника.

Мати влаштовує свої хворі кісточки у м'якому кріслі й час від часу здригається, немов мисливський собака, що чекає, коли ж нарешті пролунає заклик, команда або наказ, але так цього й не дочекається.

Жахливі хрипи, кашель і задишку немов вітром здуло. Запала тиша.

У кухні більше ані звуку.

Отож, відправивши тлінні останки астматика на вічний спокій, мати Еріха відчула раптом порожнечу навколо себе.

З диким шалом мати заглибилась у справи, пов’язані з підготовкою до поховання, наче хотіла ще раз спрямувати всі свої зусилля до однієї, справжньої мети — на службу астматикові. Аж ось тепер усе скінчилось, і так тихо навколо.

Жива, щоправда, стара бабуся, що колись давно відправила в люди дочку, коли тій не було й чотирнадцяти, відправила її назустріч першому-ліпшому вийнятому прутневі у її житті. Мати мститься тепер бабці сторицею.

Сільський люд, у якого пам’ять коротка, давно забув, що й бабку свого часу, тільки-но їй виповнилося дванадцять, відправили в люди, а отже, і назустріч першому-ліпшому вийнятому прутневі. Сама бабка про це ще пам’ятає, але її ніхто вже давно не слухає.

Усе-таки краще дотинати власну матір, якщо вже не випадає бути в астматика прислугою, ніж узагалі нічого не робити. Луна в горах далеко розносить моторошні лайки й побажання здохнути скоріше.

Паулина тітка виникає в їхньому будинку під час одного із приступів плачу, що наздоганяє стареньку бабусю, доведену до сліз дочкою-вдовицею, що втратила астматика. Ми пам’ятаємо, що тітка поклала визволити Еріха з пут рідного дому й приліпити до Паули. Вона говорить, що, мов, малюсінькому дитяткові доведеться рости без батька, і хіба мало того, що власні діти Еріхової матері виросли без батьків? Дитині-бо потрібен батько, так само як і