Філіп Кіндред Дік - Людина у високому замку, Філіп Кіндред Дік

гарні — вони ретельно оглянули їх на наявність недошліфованих швів, незачищених або гострих країв, палених плям від паяльника... Внутрішній контроль якості був першокласним. Найменші тьмяні цятки чи подряпини означали, що прикраса повертається у майстерню. «Ми не можемо дозволити собі халтурити; одна непомічена чорна цяточка на срібному намисті — і нам кінець».

У їхньому списку крамниця Роберта Чілдена стояла першою. Однак піти туди міг лише Ед; Френка Фрінка Чілден би неодмінно пригадав.

— Насправді продавати будеш переважно ти,— сказав Ед.

Але переговори з Чілденом йому довелося взяти на себе. Він придбав хороший костюм, нову краватку і білу сорочку, щоб справити гарне враження. Однак вигляд він мав невпевнений.

— Я знаю, що прикраси гарні,— всоте сказав він,— але... дідько б його взяв!

Більшість виробів мали абстрактний дизайн: завороти і петлі, форми, яких розплавлений метал набував до певної міри самостійно. Деякі були делікатними, мов павутиння, й повітряно-легкими, в інших відчувалася масивна, потужна, майже варварська важкість. Приголомшливе розмаїття форм, зважаючи на те, як мало прикрас лежало на вкритих оксамитом підставках. «І ми могли б усе це продати в одну крамницю,— усвідомив Фрінк.— У кожній крамниці ми побуваємо лише раз — якщо не матимемо успіху. Але якщо у нас вийде, якщо вони візьмуть нашу колекцію на продаж, то ми будемо регулярно підвозити їм новий товар до кінця життя».

Вони разом склали застелені оксамитом дощечки у кошики з вербової лози.

«У найгіршому разі,— подумав Фрінк,— ми зможемо повернути якісь гроші, продавши метали. А також обладнання та інструменти. Втратимо на продажі, але принаймні щось за них отримаємо».

Саме час запитати в оракула: «Як Ед впорається зі своїм першим виїздом?» Але Фрінк занадто нервувався. Віщування могло б бути несприятливим, а він не відчував у собі сил впоратись із такою відповіддю. У будь-якому разі жереб було кинуто, прикраси виготовлено, майстерню облаштовано — тому байдуже, що «І цзін» бовкнула б на цьому етапі.

«Вона не може продати прикраси замість нас. Не може зробити так, щоб нам пощастило».

— Спершу я візьмуся за крамницю Чілдена,— сказав Ед,— щоб швидше покінчити з цим питанням. А потім ти зможеш зазирнути до кількох інших. Ти ж зі мною, правда? Посидиш у вантажівці, я припаркуюся за рогом.

Коли вони вже залізли у пікап зі своїм плетеним кошиком, Фрінк подумав: «Бог його знає, чи хороший продавець із Еда або з мене. Чілдену можна продати, але потрібно, як то кажуть, зуміти його переконати».

«Якби Джуліана була зараз тут,— подумав він,— то зайшла б туди і все провернула, навіть оком не змигнувши. Вона гарна, вміє знайти спільну мову з ким завгодно; і вона жінка. Врешті-решт, це жіночі прикраси. Вона могла б показати їх на собі».

Заплющивши очі, він намагався уявити, який вигляд вона б мала з одним із цих браслетів. Або з одним із масивних срібних намист. З її чорним волоссям, світлою шкірою, меланхолійним проникливим поглядом... у сірому светрі із джерсі, трохи тіснуватому. Срібло лежало б на оголеній плоті, піднімаючись та опадаючи в такт із її диханням...

Господи, зараз вона поставала в його уяві так виразно, немов була поряд. Беручи своїми сильними тонкими пальцями кожну зроблену ними прикрасу, роздивляючись її, відкинувши голову назад, високо піднімаючи кожну річ. Джуліана оцінювала. Вона завжди була свідком того, що він робив.

«Найбільше їй би пасували сережки,— вирішив він.— Яскраві, довгі, особливо ті, що з латуні. Зібрати її волосся на потилиці або коротко підстригти, щоб шия та вуха були відкритими. Ми могли б використовувати її фотографії для реклами та оздоблення вітрин». Вони з Едом уже обговорювали ідею зробити каталог, щоб розсилати його поштою до крамниць по всьому світі. Вона мала б чудовий вигляд... У неї гарна шкіра, дуже здорова, пружна, без зморшок, красивий колір обличчя.

«Чи погодилася б вона, якби мені вдалося її відшукати? Хоч би що вона про мене думала, це не має нічого спільного із нашим особистим життям. Це була б суто ділова домовленість.

Та я б навіть не став її фотографувати! Ми б найняли професійного фотографа. Їй би це сподобалося. Мабуть, вона лишилася такою ж марнославною. Їй завжди подобалося, коли люди на неї дивляться, милуються нею — байдуже хто. Гадаю, більшість жінок такі. Вони весь час жадають уваги. У цьому вони як діти».

«Джуліана ніколи не могла бути сама,— подумав він.— Я весь час мав бути поряд і робити компліменти. З маленькими дітьми так. Їм здається, що коли батьки не дивляться на те, що вони роблять, то цього мовби не існує. Поза сумнівом, якийсь хлопець дивиться на неї зараз. Говорить їй, яка вона гарна. Її ноги. Її гладенький плаский живіт...»

— Що трапилося? — запитав Ед, зиркаючи на нього.— Страх бере?

— Ні,— відказав Фрінк.

— Я не збираюся просто стовбичити там,— сказав Ед,— я маю декілька власних ідей. І скажу тобі ще дещо: я не боюся. Мене не лякає це модне місце і те, що мені довелося нап'ясти цей модний костюм. Так, мені не подобається такий вишуканий одяг. Так, мені незручно. Але це не має анінайменшого значення. Все одно я туди зайду і переконаю того бовдура.

«Радий за тебе»,— подумав Фрінк.

— Господи, якщо ти зміг отак зайти туди і розповісти йому, що служиш на кораблі японського адмірала, то вже я повинен якось спромогтися викласти йому чисту правду — що це дійсно якісні, оригінальні ручні прикраси, які...

— Прикраси ручної роботи,— поправив Фрінк.

— Ага. Я саме це мав на увазі. Я зайду туди і не облишу його, допоки він не викладе переді мною свої гроші. Він повинен це купити, якщо має бодай якусь клепку в голові. Я всюди шукав: ніде не продається нічого подібного. Господи, варто лише мені подумати, що він може поглянути на них і не купити — просто дах зносить і трусити починає.

— Обов'язково скажи йому, що це справжні метали, а не покриття. Суцільна мідь і суцільна латунь.

— Дозволь мені працювати по-своєму,— сказав Ед,— у мене декілька справді гарних ідей.

«Я можу зробити от що,— подумав Фрінк,— взяти кілька прикрас — Ед нічого не матиме проти — запакувати і надіслати їх Джуліані. Щоб вона побачила, над чим я працюю. Служба доставки знайде її, я відправлю посилку на її останню відому мені адресу. Що вона скаже, відкривши коробку? Я маю написати записку і пояснити, що