Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вийшовши з коледжу, я вирішила дізнатись, чому Райан, так вчинив з Лією. Я направилася прямо у відділок. Там спершу мене не збиралися пускати через те, що не можна, але як тільки я зібралася зробити там скандал, вони таки пустили мене на п'ять хвилин. Я була настільки зла, що знайшовши його камеру, я встала і люто подивилася на нього. Райан подивився у мій бік, помітив мене, і сказав:
- Ані? Ані, що ти тут робиш? - здивовано запитав він і встав біля мене.
- Що ти зробив з Лією? Що ти їй сказав? Чому ти її кинув?! - тихо і розлючено сказала я, але на останнє питання я підняла тон.
- Я не хочу говорити про це, - прошипів хлопець, а я закричала у відповідь:
- Відповідай! Негайно! Бо ти не вийдеш більше звідси.
Райан зам'явся на місці. Пару секунд він вагався, але відповів:
- Тому, що я не кохаю Лію.
- Що?! А тоді в клубі, ти на неї кричав через те, що вона з іншим, а тепер... Ти знущаєшся?!
- Ані, ти сама знаєш, що вона ніколи мене не кохала.
- Ти помиляєшся, Райане. Це ти ніколи не кохав, і не цінував кохання іншої людини до тебе. Ти такий мерзотник...
Мій голос затремтів, одна сльоза покотилася по моїй щоці. Мене ледь не знудило від нервів. Він нагло обманював мою подругу, і я ніяк не вберегла її від цього.
- Ані, заспокой Лію. Скажи, щоб вона не переживала через це, - з прикрістю відповів Райан, а я захитала головою, заперечуючи.
- Ти серйозно зараз?..
- Час, молоді люди! - строго сказав наглядач, який вийшов до нас в коридор.
Райан кивнув і глянув на мене ще раз, прощаючись:
- Бувай, Аніка. Подбай про Лію.
І відійшов, зникаючи в темноті камери.
- Ти пошкодуєш про це, Райане, - промовила на останок, і залишила темний смердючий коридор.
Я вийшла з відділку плачучи. Мені так шкода... Лія на таке не заслужила. Знаючи її, вона важко буде це переносити, але якщо буде їй буде потрібна допомога - я завжди буду поруч. Я не буду казати їй про мою зустріч з Райаном. Це збереже їй нерви.
З паршивим настроєм я пішла додому. Піднялася у свою кімнату і втомлено лягла на ліжко. Здуріти можна, який морально важкий день. Я пролежала декілька хвилин в ліжку, дивлячись в одну точку на стелі, а потім заснула. Але поспати мені не вдалося довго. Мене розбудив Дейв...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен», після закриття браузера.