Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

не був ученим і ніякий він не професор, а вартість оренди завищена більше ніж на третину від реальної вартості. На диво довірливий зять закохується в перших зустрічних канадських пройдисвітів. Робить їх своїми непорушними авторитетами. Ведеться на обман. Коли шахраї не відповідають йому взаємною любов’ю, а лише в черговий раз дурять та використовують, то ображається. Намагається помститися, щоб довести хитрунам, що він чогось вартий у цьому житті.

Я так зрозумів, що в Канаді рідко хто з власників платить податки з грошей, які отримує за здачу в оренду житлових приміщень. Після того як зять зрозумів, що власник будинку, який ми винаймали, дурить його по повній, то спочатку чоловік моєї дочки виголошував перед ним промови про необхідність сплати податків. Потім написав на нього донос у податкову. Продовжував пояснювати хазяїну житла велику користь від сплати податків. Зять надіслав ще й другого великого листа в податкову, детально розписав усі свої платежі господарю будинку та копії банківських документів про переказ грошей на рахунок власника будинку. Певне, господар будинку, міг дати якісь гроші зятю і той би пішов у податкову і забрав документи, про що канадець і просив зятя, але господар заплатив юристу і той навчив як виплутатися з цієї халепи. Податкова відмовила зятю і написала, що ніяких претензій немає до власника будинку та послалася на лист юриста. Канадці пояснили, що кілька тисяч – це не гроші для податкової, яка контролює мільярди в країні, де дуже багато мільйонерів. До того ж нині у Канаді не вистачає оренди житла і коли пресувати тих, у кого можна винаймати будинки, то це злякає канадців і вони нікого не пустять жити до себе. Багато канадці здають в оренду свої помешкання лише тому, що з отриманих від цього грошей не платять податків.

У Канаді держава особливо не чіпає бізнес. Тут не так, як в Україні за попередніх президентів, коли по ньому топталися всі, кому не ліньки. Ще й народ понакручували так, що населення лише раділо грабункам комерсантів: ви ще тільки відкрилися й не налагодили свою справу в Україні, як вже стоїть черга вас подоїти та видавити все, що можна. Зять уже мав і наступну жертву, про яку хотів повідомити податкову. Помічник директора будівельної компанії здає в оренду свої будинки співробітникам, якими керує, й не платить державі ні копійки з отриманих від них грошей. Нині зять продовжує писати на професора, який не заплатив податки й принизив його в очах домашніх і так нахабно завищив ціну оренди.

І злочинність у Канаді теж є, просто її рівень нижчий, ніж в багатьох країнах світу. Хочете дізнатися про злочини в Канаді, то почитайте кримінальну хроніку чи зайдіть в Інтернеті на сайти поліції великих міст. Я чув від різних людей, що в останні роки красти й шахраювати в Канаді стали значно більше, а от про вбивства майже не чути: не до вбивств і зґвалтувань канадським кримінальникам, коли криза в країні. Я не знаю чи в Канаді шахраїв і пройдисвітів більше, ніж в Україні, але, що не менше, то це точно. По моєму, тільки хтось у Канаді купить новий номер мобільного телефону, до нього відразу телефонують шахраї. У Канаді крадіжка менше, ніж на 5 тисяч доларів, не вважається крадіжкою, а просто помилкою людини й за це її можуть посварити пальцем.

Канадці завжди спокійні, постійно посміхаються на вулицях навіть незнайомим людям, але не такі прямолінійні й відкриті, як чимало українців. Коли виникають проблеми з іншими людьми чи канадці бачать, що порушується порядок і закон, то навіть не спробують спочатку розібратися самим чи зробити зауваження, як це заведено в Україні. Відразу телефонують до поліції чи в інші державні служби, що деякими росіянами інколи сприймається як доноси. Вони називають канадців «стукачами». Колеги зятя в різних компаніях, де він встиг попрацювати, часто доносять на нього - підходять до керівників, розповідають, що зять критикує босів і просять на його місце влаштувати своїх знайомих.

З цього приводу з голови не виходить епізод, коли я в молодості працював у газеті. Редактор попросив мене зганяти за документами в приймальню найбільшого районного боса. Районний керівник був у відпустці і завтра мав вийти на роботу. Мені потрібно було встигнути написати статтю за його підписом. Стаття мала дати знак деяким хитрунам і ледарям. Шановні товариші, скінчилися кілька тижнів вашої свободи під девізом «Кіт із хати – миші в танець». Секретарка люб’язно запросила мене до кабінету місцевого князька і передала необхідні папери. Я запитав, що це за величезна купа листів лежить на журнальному столику.

Жіночка мило посміхнулася:

-Сигнали від громадян.

Наш непростий район, питома вага якого на Полтавщині становить близько 5 відсотків території й 3 відсотків населення, - у минулому столітті кілька десятиліть тримав перші місця в області за кількістю анонімок, але такі сигнали майже повністю зникли, коли тодішній лідер країни Михайло Горбачов заборонив керівним органам розглядати повідомлення від громадян без підпису…

У Канаді дружині власника будинку паркувати авто заважав корінь величезного дерева на їхньому подвір’ї, який виліз із землі. Чоловік вирішив спиляти корінь, який стирчав із землі, але це побачили сусіди й повідомили чиновників. Приїхала комісія, спиляли дерево, а тому, хто спиляв корінь, виставили рахунок на 40 тисяч доларів. Виявляється, ви не завжди можете розпоряджатися деревами, які ростуть на вашій території.

Під час прогулянки у селі неподалік будинку, який ми винаймали, внук порозкидав багато своїх іграшок на тротуарі. Жінка, яка йшла з величезною валізою і була схожа на чергову клієнтку мотелю неподалік, була змушена підняти валізу. Стало зрозуміло, що валіза порожня. Жінка зайшла в провулок перед мотелем, а ми з внуком ще не стигли позбирати всі розкидані іграшки, як по дорозі біля нас у цей провулок одна за одною з інтервалом у кілька хвилин промчалося три поліційні автівки. Незнайома людина з великою валізою впала в око комусь із сусідів будинку, який збиралася обікрасти злодійка, і про це відразу повідомили поліції. На відміну від великих міст по селах роботи у поліціянтів небагато і вони швидко приїздять за викликом.

В Торонто озброєні грабіжники в торговельному центрі грабували ювелірну крамницю і про це повідомили поліціянтів, які їли морозиво на вулиці. Поліціянти не стали бігти до ювелірної крамниці, щоб затримувати злодіїв, які могли взяти заручників, зчинити стрілянину, випадково вбити покупців. Правоохоронці доїли морозиво, дочекалися коли грабіжники вийдуть з торговельного центру, сядуть в авто і