Страгозорый - Небезпека у лісі!, Страгозорый

— Нарешті. - Мовив він, коли побачив мене. - Я вже гадав, що ти не прийдеш.

— Я запізнився на пів години. - Відповідаю. - А так... За це прошу пробачити.

    Наше тренування почалося з повторення. Зараз мені вдалося набагато краще зробити те, що від мене хотів чоловік. Через декілька хвилин ми почали вже справжнє тренування.

— Для початку розпочнемо з полум'я. - Повідомив минулий провідник. - Твоє завдання зараз - підпалити цю гілку. - Він кинув нову гілку мені під ноги. - Треба, щоб часточки твоєї енергії терлись одна об одну, як зазвичай роблять з камінням, щоб були іскри.

..

..

..

..

..

    Доволі довго мучався над тим, щоб підпалити ту кляту палицю. Ледь впорався, та й результат був такий собі. Полум'я ледь жевріло.

— Не розумію, навіщо треба було так мучатися... - Пробубнив я трохи невдоволеноч бо по відчуттям я знущався сам над собою вже декілька годин. 

— Якщо будеш тренуватися, це буде займати все...

— ...Менше й менше часу. - Закінчив я за Драконікса. - Так-так, я пам'ятаю.

— Добре. А зараз ти можеш йти відпочивати. - Мовив чоловік, і, не озираючись, кудись пішов.

    Я помічав, що минулий провідник майже постійно кудись йшов після того, як наше заняття закінчувалося, хоча з самого початку він залишався й ще щось робив на галявині, чекаючи, доки я піду звідси. Це здавалось мені трошки дивним, тому зараз я ризикну й прослідкую за ним. 

     Драконікс йшов доволі довго. У один момент він різко завернув у бік, хоча до цього йшов прямо, ніби запідозрив, що за ним хтось іде. Тоді я спробував стати якомога непомітнішим і декілька секунд сидів, чекаючи, коли минулий провідник нарешті вдовольнить страх, що за ним слідкують і піде далі.

    Коли ми вийшли на галявину - точніше, вийшов він, а я знову засів у сховку, - побачив молоду на перший погляд молоду дівчину. Драконікс почав щось їй говорити, але мова та явно не була людською. Можливо, то якраз і була та мова амфігорів, про яку мені колись казав минулий провідник.

    Що мене здивувало, це те, що дівчина могла вільно відповідати чоловікові. І тут два варіанти, звідки вона знає цю мову. Або її навчили ще до того, як вона потрапила у цей світ, і вона ще один анімус - хоча її хвіст я поки що не бачу, - або її навчив Драконікс, женимий паранойєю. Я не знав, який з цих варіантів більш правильний, тому просто продовжував слідкувати за цими двома.

     Блін, жаль, що я не розумію цієї мови. Треба було настояти, щоб чоловік навчив мене розуміти її, та вміти розмовляти!... Але, принаймні, тепер я знаю, кого і де мені шукати, щоб дізнатися про Драконікса більше.

   Наступної ночі ми зустрілись на вже звичній галявині. Я мовчав, не кажучи нічого чоловікові про те, що бачив учора. Та й не треба йому цього знати. Натомість я намагався вести себе якомога природніше, типу нічого не відбувається, і я нічого про нього взагалі не знаю окрім декількох деталей. По вигляду Драконікс, судячи за всим, нічого не запідозрив. Це вже добре.

— Сьогодні будеш брати під контроль воду. - Оповістив минулий провідник.

   Коли дістались до найближчої річки - я не знав, що вона тут могла бути, - Драконікс знову дав настанови, як правильно керувати вже іншою стихією.

    Коли я намагався зробити так, як каже він, чомусь подумав, що ми почали трохи поспішати. Зазвичай Драконікс вчив мене новому прийому лиш через два-три дні після того, як дасть попереднє завдання. Та й то тільки тоді, коли впевніться, що я вже добре роблю ту чи іншу техніку.

     Зараз же, коли ми почали вчити, як використовувати енергію стихій і техніки, пов'язані з ними, у мене складалося відчуття, наче ми дійсно поспішаємо кудись. Це було досить дивно.

    Невже Драконікс дійсно про щось запідозрив, і намагається якомога швидше навчити мене перед тим, як зникнути кудись? Але ж він міг не продовжувати це робити, і просто звалити звідси, заховавшись десь у вимірі, бо цього світу я не знаю, тому не зможу його, якщо що, знайти.

    Чи може, він хоче якомога швидше повернутися у реальний світ, тому поспішає? Бо хто ж знає, можливо, у нього є якась мета у реальному світі, до якої він так прагне? Нажаль, запитати у когось, яка відповідь на ці всі питання я не міг. Нема тієї людини, яка охоче поділилась би зі мною таємницями минулого провідника.

    Хіба що, та дівчина, яку я бачив до цього. Але я не певен у ній. Можливо, якщо вона відмовить мені щось казати, мені доведеться якимось чином дізнавалися хоч щось самому.