Джонатан Страуд - Примарний Хлопець, Джонатан Страуд

дівчиськом я була, коли вперше приїхала до Лондона, й ким стала тепер — досвідченим агентом, що вміє розмовляти з привидами. І навіть більше ніж розмовляти — ще й розуміти їхні бажання.  

Остання зустріч із духом старого скнари багато що змінила для мене. Коли я поверталася з того будинку пішки через Вайтчепел із невикористаним знаряддям у рюкзаку, цілими бомбами й каністрами на поясі, мені зненацька сяйнула химерна думка. Я подумала, що більше мені нічого цього не треба. Я можу давати собі раду з Гостями без зброї й навіть без захисту. Ніякої солі, лаванди, жодної унції залізних стружок! Чи часто в кар’єрі будь-якого агента траплялись випадки, коли йому щастило так успішно й швидко завершити розслідування?  

Так, старий у кріслі й за життя був непростою людиною, і привид чітко випромінював темноту його душі. Та водночас він з’явився з певною метою: показати своїм спадкоємцям, де він заховав гроші. Мої спокійні запитання надали йому змогу зробити це. Якби я спалила його, як ми це звичайно робимо, досягти такого результату було б неможливо. А мені вдалося це зробити завдяки своєму Талантові.  

Зрозуміло, що такий новий підхід до справи небезпечний, але ж він має й чимало переваг. Про все це я міркувала, дивлячись у вікно потяга, й переді мною почали вимальовуватись нові перспективи.  

Череп у склянці поки що був винятковим випадком — це рідкісний привид Третього Типу, з яким можна повноцінно спілкуватися. Проте я починала вірити, що існують інші способи. щоб навести мости між світом Гостей і світом живих людей.  

Мої здогади базувались на двох аргументах. По-перше, найчастіше привид повертається до нас із певною метою. По-друге, якщо спокійно з'ясувати в нього цю мету, він тебе не займатиме, принаймні доти, доки ти допомагатимеш Гостеві досягти її. Перша частина мого припущення не потребувала доказів: причини появи духів у нашому світі відомі вже з пів століття — ще відтоді, як проводили свої досліди Маріса Фіттес і Том Ротвел, славетні засновники нашої професії. Що ж до другої частини, то вона просто-таки руйнувала звичну думку. Будь-яка сучасна агенція вважає своїм найголовнішим завданням   знешкодити    привида. Потім слід розшукати й знищити Джерело, після чого привид зникне назавжди. Вважається за очевидне, що дух тоді лютуватиме й намагатиметься запобігти цим пошукам. А оскільки розлючений привид може швидко вбити вас, агенти нізащо не будуть церемонитися з ним.  

Часом зброя й справді необхідна. Хіба можна було приборкати якимось іншим чином оте страхіття, що оселилось на горищі «Лавандової хижі»? Навряд. Але ж трапляються й інші привиди, скажімо, засмучені Тіні у тому самому пансіоні, чи Спектр під вуаллю, що сидів у спальні між шибками, —   пі    духи просто-таки   жадали    спілкування.  

І я зуміла — хоч і не завжди бездоганно — надати їм таку змогу.  

Мені було потрібно, щоб Локвуд дозволив мені й далі проводити такі експерименти. Звичайно ж, він заперечуватиме — він надто добре пам’ятає те, що сталося з його сестрою, — та я відчувала, що зможу переконати його. Ця думка поліпшила мені настрій. Зникло почуття прикрості, що нуртувало в мені відтоді, як я відвідала материнський дім. Удома я неодмінно обговорю свої припущення з Локвудом і Джорджем. Я просто- таки мусила поділитися всім цим з друзями   …  

   

Повернувшись до Лондона, я взяла таксі й попросила шофера зупинитись на самісінькому початку Портленд-Роу. біля крамниці Арифа, щоб купити в нього булочок до чаю. Вже повернуло на дванадцяту: Локвуд із Джорджем. напевно, тільки збираються снідати. Я приїхала днем раніше — вони не чекають мене, тож нехай моя поява стане для них приємною несподіванкою.  

Проте насправді несподіванка чекала на   мене.    Коли я увійшла до будинку, то остовпіла з подиву, стискаючи в руці ключі. Передпокій було вичищено пилососом, одяг на вішаку впорядковано, рапіри, парасольки й ціпки акуратно розставлено на стояку. Навіть кришталеву лампу у вигляді черепа, що стояла на столику, було витерто до блиску.  

Я не могла повірити. Невже вони справді зробили це? Вони прибрали будинок! Прибрали його для мене!  

Я тихенько поставила торбину на підлогу й навшпиньки вирушила до кухні.  

Мої друзі сиділи в підвальній кімнаті і, судячи з їхніх голосів, були в   найкращому