Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 23. Моральний поєдинок

     Час минав… Лола почувала себе вже повністю відновленою. У її житті, нарешті, настала майже повна гармонія між особистим життям та роботою. За цей час вона дуже звикла до того, що поряд із нею весь час був Дмитро.

    І зараз їй найприроднішим здавалося, що вони мають бути разом. Дмитро оточив її тим рівнем турботи, про яку вона мріяла, коли була ще студенткою. За цей час він довів, що може бути надійною опорою. Звісно, що Лола не замикалася на винятковому спілкуванні із Дмитром. На свята вона зустрічалася зі знайомими з поліції та лікарні. Але, звісно, ​​Дмитра вона завжди запрошувала.

    З нею він планував якісь робочі моменти і мріяв, що їх улітку хтось зможе підмінити, і вони поїдуть у відпустку разом. Та й сама вона теж вже не уявляла собі життя без нього.

   У колективі всі розуміли, що справа рухається до весілля. Але ніхто не підганяв їх нетактовними питаннями.

   Молодий чоловік все чекав, поки дівчина сама дозріє до розвитку їхніх стосунків. Проте, він уже встановив собі термін. Тепер він не чекатиме так довго, як перед аварією. Максимум, до літа. За цей час він повинен буде знайти відповідне житло та знайти капітал для утримання сім'ї. Йти на територію потенційної дружини він вважав неправильним, недостойним справжнього чоловіка. Чоловік повинен забезпечувати сім'ю та бути справжнім главою, а не суто формальним нахлібником.

    Але, відповідно до їхньої зарплати, він міг дозволити собі лише зняти житло. Такий собі варіант! Де знайти кошти? Питання було актуальним для всіх чоловіків-медиків. З їхніми зарплатами не розженешся. Брати участь у різних сумнівних комп'ютерних діагностиках на виїзді, як робили деякі їх колеги, обманюючи довірливих пацієнтів і діагностуючи у тих неіснуючих паразитів або виставляючи фантастичні діагнози типу запалення лімфи для того, щоб втюхувати пацієнтам БАДи, він вважав не гідним себе.

     Тому він вирішив на вихідних переглянути всі варіанти, що пропонувалися в газеті “Пропоную роботу” та проаналізувати, де він зможе підробляти на вихідних. Звичайно, найприбутковішим залишався ритуальний бізнес. Бути не просто ритуальником, як той самий Пилип, а саме володіти похоронною справою. Люди, на жаль, завжди вмирають. І завжди потрібні будуть контори, які обряджатимуть небіжчиків, продаватимуть труни, вінки, робитимуть макіяж… Але в їхньому маленькому місті монополія на все це належала міській конторі від мерії. І створювати приватну контору не мало сенсу, оскільки приватник не витримав би фінансової конкуренції навіть за відмінної якості послуг. Отже, треба було шукати щось інше. Дмитро вже всю голову собі зламав. Йти у шиномонтаж? На СТО? Не так сильно він у машинах і розбирався.

     Поки Ульяш сидів і розмірковував у кабінеті, Лола вела прийом потерпілих. Раптом з коридору почувся якийсь шум, стукіт у двері, і до нього ввалились дві жінки, яких хотіла стримати їхня санітарка.

     - Ніло, що таке?

     - Ось, я попередила їх, що спочатку треба доповісти, в якій справі, а вони не хочуть.

     - А ми особисто до Вас, з особистої справи, - схвильовано заговорила старша жінка, а молодша спробувала схопити його за руку.

     - Спокійно. Присядьте. Все добре, Ніло, можеш іти.

     Дмитро обернувся до жінок.

     - Слухаю Вас.

     - У нас таке лихо трапилося! Мій син, а її чоловік... його обмовили. Посадили… А, незабаром має бути суд…

     - А я чим можу Вам допомогти, я ж не суддя? – здивувався Дмитро.

     - Лікарю, від Вас теж багато залежить. Якщо Ви скажете своє слово, то наклеп з нього знімуть і відпустять.

      - Розумієте, його обмовила нахабна дівка... І його тепер хочуть відібрати від сім'ї, - почала плакати молода жінка, - А у нас двоє малих дітей...

   За словами "нахабна дівка", на думку Дмитру відразу прийшла продумана Аглая. Так, таке стерво могло обмовити будь-кого!

     - І що вона хоче у Вас віджати?

     - Чоловіка!

     - Вона не хоче моральної компенсації?

     - Ні! Вона вз'їлася на нього і тупо хоче його засадити!

     - Дивно, — вголос подумав Ульяш, — навіщо це їй було потрібно? Так, а я тут до чого?

     - Лікарю, Ви ж робили за ним експертизу. Ви можете трохи підправити те, що в області написали. Вони точно помилилися! А ми б у Вас не залишились у боргу. Ми маємо бізнес. І ми могли б Вам купити житло… Ми просто знаємо, що Ви живете в гуртожитку…

     Це вже обурило Ульяша, звідки вони знають, де він живе, вони що, збирали про нього відомості?

     І після цього його ніби клацнуло в мозку - купити житло? Вони що – його думки підслухали? Він тільки сидів і думав про це. Він не особливо вірив у Бога та інші біблійні справи. Але, це вже пахло нечистим. Це – посланці Сатани якісь?

     - Щось я не пам'ятаю, щоб у мене був такий підекспертний, – сказав він.

    Точніше, він не пам'ятав, щоб вони мали новий випадок, пов'язаний з Аглаєю. 

    - Прізвище Вашого чоловіка? - різко запитав він.

    - То ж Банчук же! Ви точно дивилися його!

    - Банчук!!! Ви впевнені в тому, що його обмовили?! Він зґвалтував вісімнадцятирічну дівчинку, заразив її сифілісом, а Ви мені про наклепи торочите? Я розумію, що це – ваш чоловік. Але, йдіть і, навіть, не підходьте до нашої будівлі більше.

    - Та Ви що, лікарю! Яке заразив?

    - А ви сходите до венеролога і перевірте.

    - Лікарю, Ви не розумієте, його хочуть засадити, а у нас діти…, - закричала дружина Банчука.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍