Макс Дикий - Я знайду тебе, Макс Дикий
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бачу, що Аліна дивно реагує на графіті. Хоча, можливо, вона просто намагається відволіктись від тіла, яке щойно забрали.
— Ти як? — тихо запитую я її, беручи за руку.
— Та трохи не по собі, — вона виглядає схвильованою. — Треба спитати у нашої клієнтки, чи не було таких смайликів у тому повідомленні, яке їй надіслали…
— Так, це слушна ідея, — погоджуюсь я і продовжую тихо: — Може, тобі краще піти звідси? Я впораюсь і сам.
— Ні, — заперечує вона, — я хочу залишитися, не хвилюйся. Зі мною все добре.
— Ну що, знайшли щось цікаве? — до нас підходить Маша.
Я дивлюсь на Аліну, думаючи, чи варто говорити поліції про смайли і повідомлення.
— Наче нічого не знайшли, — каже вона.
— І толку від вас? — Машка насуплюється.
— Ти ж знаєш мене, я більше по компʼютерам, — я знизую плечима.
— Тільки в своїх компʼютерах ти так нічого і не знайшов, — хмикає поліцейська. — Може, ти й не стараєшся? Зосередився на пошуку породистих собачок?
— Ну, у вас значно більше працівників і можливостей, а ви, судячи з усього, просунулися в цій справі не далі, ніж Макс, — стає на мій захист Аліна.
— Те, що ти з ним спиш, нічого не значить, — хмикає вона. — Він взагалі спить з усіма підряд.
— Що ще за "з усіма підряд"? — я встрягаю в розмову. — Моє особисте життя тебе не стосується.
— А могло стосуватись, — Машка схрещує руки на грудях.
— Правда? — я усміхаюсь. — Те, що я бачив у тебе вдома, каже про зворотнє.
— Що?... — здивовано питає поліцейська, але до неї майже одразу доходить. — Ні, ти не міг… Захист і…
Я лише посміхаюсь на ці її слова.
— Не лізь в моє особисте життя і я не лізтиму в твоє, — хмикаю я.
— Давайте припинимо ці суперечки, — каже Аліна. — Адже головне — зупинити маніяка, поки він ще когось не вбив. А вже тоді можна буде і розбірки влаштовувати…
Машка спочатку лише хмикає на ці слова, а потім все ж відповідає:
— Він — ще той бабій, будь обережна, — звертається вона до Аліни. — Ти — мила і симпатична дівчина, знайдеш собі когось краще.
— У нас із Максом тільки ділові стосунки, — рішуче відповідає Аліна.
Мені хочеться заперечити ці слова, схопити її за руку і сказати "Ні, у нас далеко не ділові стосунки, нащо обманювати?", але замість того я лише стискаю руки в кулаки.
— Ходімо, Аліно, — кажу я.
Хочу взяти її за руку, але стримуюсь.
— Ходімо, — киває вона.
Ми йдемо геть з місця злочину, сідаємо в машину. Щойно ми сідаємо, я беру її за руку і зазираю в очі.
— У нас не ділові стосунки.
— Їй не обов’язково це знати, — Аліна раптом червоніє. — Бо вона ще більше буде злитися на тебе.
— Ну і хай би злилась, — не погоджуюсь я.
— Краще не сваритися з копами, адже у них може бути якась важлива інформація про цього маніяка, — зауважує вона.
— Аліно, а чому ти так дивилась на той смайл? Я чогось не знаю? — запитую я, все ще дивлячись їй в очі і тримаючи за руку.
— Можливо, це просто моя інтуїція, — вона знизує плечима. — Просто мені здалося, що я вже його десь бачила, і що це зв’язано саме з цією справою…
— Але де ти могла його бачити?..
— Не знаю, — вона відводить погляд. — Може, у повідомленні, яке надійшло тій дівчині?
— Ти мене питаєш? — я злегка насуплююсь. — Ти щось приховуєш від мене?
— Я думаю, може такий смайл був у тому повідомленні, що надійшло мені? Але зараз я вже не можу перевірити, бо видалила його, — каже вона. — А може, це просто збіг, і він нічого не означає…
— Зрозуміло, — киваю.
Але відчуваю, що Аліна все ще чогось не договорює. Чому вона не довіряє мені до кінця?
— Що ми тепер робимо? — запитує вона.
— Я вже майже завершив роботу над збором матеріалів по зникненням, — повідомляю я. — Але все ще не знайшов зачіпки… Або він дуже обережний, або просто настільки псих, що його дії буде практично неможливо передбачити…
— Це не дуже радує, — каже Аліна. — Залишається тільки дуже уважно стежити за нашою клієнткою. А ти їй сказав, щоб вона не виходила нікуди з дому? Раптом той маніяк щось вигадає, щоб виманити її?
— Але він так і не зʼявився. Давай подзвонимо їй, подзвони. Попередь її ще раз. І хай поставить поліцію і мій номер на швидкий виклик під номерами один і два, — пропоную я.
— Добре, я прямо зараз наберу її, — каже Аліна, дістаючи телефон.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я знайду тебе, Макс Дикий», після закриття браузера.
