Енжі Собран - Заміж? Не піду!, Енжі Собран

А далі все закрутилося в стрімкому хороводі. Принц більше панькався зі мною, не шкодував, наносив удар за ударом. Настільки швидкі, що я не встигала, увернутися від них. Так, і сам Трей пропустив вже парочку.

Били ми один одного довго, поступово втрачаючи сили. В якийсь момент, мій кулак влетів братові в сонячне сплетіння, змушуючи серце тривожно здригнутися.

- Трей? - перериваючи бій, покликала я брата, що зігнувся вдвічі. - Ти як? Покликати лікаря? - вже панікуючи, запитала, моментально наближаючись до недавнього противнику.

Принц сміючись, різко розігнувся і, провівши підсічку, перекинувши на підлогу, навис наді мною.

- Я переміг! Бачила б ти себе зараз, - вдоволено зареготав він. - Злякалася, що покалічила спадкоємця і тепер голова злетить з плечей?

- Дурень, - ображено відштовхнула брата, намагаючись вгамувати відгомони тривоги та страху, що оселилися в душі.

Встала на ноги і зосередилася на тому, щоб повернути назад плаття. Повернула, тільки не те, в якому була, а громіздке щось, напнуте на мене служницею.

- Дозвольте я подивлюся, леді арх Фетисов, - перервав мої спроби обзавестися комфортним одягом Зейн.

Чоловіча рука застигла над відкритим вирізом декольте, не торкаючись, рушила уздовж нього, стираючи синяк, що вже намітився нижче ключиць, і завмерла у улоговинки, що  виднілася, між піднятими корсетом півкулями. Дихання тут же збилося, судорожно проковтнула, намагаючись вгамувати серце, що сполохано вистрибувало з грудей, не до місця згадуючи про те, що пахну я зараз не кращим чином. Рука зрушила правіше, перебираючись на праве плече, а мені відчайдушно хотілося її перехопити та притиснути до грудей, дозволяючи себе пестити. Тортури недодотиками тривали недовго, але весь цей час я ошелешено ловила мурашки лібідо, що невчасно прокинулося, і намагалася вгамувати ширяючих  у животі метеликів.

- Ось і все, - хрипло пробурмотів чоловік і відступив на крок.

Я ж, набувши несподівану боязкість, бгала пальцями пишну спідницю, боячись підняти очі.

- Ти чого притихла, Бель? - підходячи до нас ближче, запитав брат. - Вдарилася? - захвилювався він. - Зейн, щось пропустив? Де болить? - розчулено хвилювався він, потрапляючи в свою ж пастку.

- Попався! - дзвінко засміялася, ховаючи за сміхом іскорки збудження і ледь стримуваного бажання.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно