Ольга Довженко - Сюрприз Для БабІя, Ольга Довженко

19

Після неочікуваного дзвінка шефа, Лана тяжко зітхнула. Молода жінка розуміла, що її розмірене, таке звичне життя, яким вона звикла керувати, почало відбиватися від берега спокійної річки та прямувати до вирви водоспаду, ненависної пропасті, яка грозилася поглинути її звичайний ритм буття.

Пересвідчившись, що чоловіки ще сплять, Лана викликала собі таксі. Поспіхом навідавшись до свого готелю, вона встигла прийняти душ та перевдягнутися в обтягуючі білі джинси та приталену чорну футболку. Заколовши високо на м’якушці волосся у довгого, прямого хвоста, Лана знову побачила у відображенні губу-вареник і пригадала вчорашні події, наслідком яких вона зараз мала нагоду милуватися у вузькому дзеркалі чотиризіркового готелю.

Взявши з собою флешку та робочі документи, жінка виринула з готелю, в якому мешкала останні два з половиною тижні. По дорозі до сина, Лана заскочила в супермаркет аби купити продуктів на сніданок.

Тим часом Алекс прокинувся. Побачивши, що Лани нема в кімнаті, а Даня собі мирно сопе споглядаючи солодкі сни, чоловік тишком вийшов зі спальні. Йдучи на кухню, Алекс протирав застелені густим туманом очі, які ще не встигли перелаштуватися після нетривалого, переривчастого сну.

–  Лано! – покликав він заходячи до кухні. – Лано! – вже голосніше гукнувши, у відповідь він побачив лише фіранку, що неохоче ворухнулася під легеньким подихом ранкового, червневого вітру. – От бовдур! – вголос вилаявся чоловік – навіть вікно забув на ніч зачинити!

Зрозумівши, що Світлани на кухні немає, Алекс вирушив на пошуки коханої по квартирі. Обійшовши все помешкання, він зазирнув у кожний куточок, під кожну шпаринку, ніби там могла сховатися жінка, але її, нажаль, ніде не було.

Чоловік картав себе за власну настирність та ідіотизм. «Ну як я міг не загальмувавши поцілити їй у обличчя!? – думав він, ненавидячи себе за власну недолугість.» Його на ці думки наштовхнуло її зіпсоване плаття, що тихенько лежало у ванній на краю маленького пуфа.

Його роздуми прогнав раптовий дзвінок у вхідні двері, який рознісся як грім серед ясного неба – так же гучно та неочікувано. Автоматично відчинивши двері, Алекс не повірив своїм очам – перед ним на порозі стояла його пропажа Лана. Її білі, обтягуючі джинси та чорна приталена футболка оригінально підкреслювали й без того ідеальну фігуру. Зачесане вгорі волосся та відсутність макіяжу на обличчі робили її якоюсь справжньою та домашньою. Чоловік з гіркотою зауважив, що в неї добряче напухла губа і винним в цьому є саме він.

–  Я подумав, що в тебе виникли термінові справи! – зачиняючи за жінкою двері, обережно сказав чоловік.

– Так, виникли! – Лана кинула на нього пронизливий погляд та скинула з себе білі кросівки.

Взявши пакети з продуктами, Алекс поніс їх на кухню. Збоку вони здавалися парою, але насправді це було абсолютно не так.

– Я купила продуктів для приготування сніданку! – не дивлячись на свого супутника, який опинився у неї за спиною, невимушено промовила Лана. – Даня ще спить? 

–  Так! – пробурмотів Алекс, як першокласник під натиском суворої вчительки.

Молода жінка вправно приступила до приготування корисних страв, а Алекс із задоволенням спостерігав за майстерністю своєї богині.

Раптом їхню, майже сімейну ідилію, порушив дзвінок у двері. Алекс поспішив відчинити, поки не прокинувся маленький Даня.

На порозі чоловік побачив руду, довгоногу білявку з вузькими, чорними очима.

–  Привіт, красунчику! – грайливо кинула вона, і Алекс з жахом відмітив, що голос у неї ще гірший ніж зовнішність.

–  Доброго ранку! – стримано відповів їй.

–  Я тебе не впізнаю! – накручуючи на вказівний палець рудого локона, незнайомка вискалила свої великі, але кришталево-білі зуби.

«Та, в принципі, і я тебе теж! – промайнуло в голові чоловіка, але він стримався, щоб не сказати цього вголос – Цікаво, з якого це я часу став перейматися відчуттями чужих та незнайомих людей!? – Сам собі здивувався Алекс, дивлячись як незнайомка вимірює його пильним, оцінюючим поглядом.»

– Чим я можу бути вам корисний? – насилу вичавивши із себе слова, які він кілька миттєвостей подумки підбирав, Алекс отетерів від голосного сміху незнайомки.

–  Коли це ми з тобою перейшли на «ти?» –  ледве стримуючись від сміху, запитала незнайомка.

–  Тобто?! – випучив на неї Алекс ошелешені очі, які грозилися вийти з орбіт.

–  Ти, може, впустиш, красунчику? Чи так і будеш тримати мене в порозі? – рішуче прибираючи Алексову руку, якою він обпирався на дверну коробку, руда хитрунка безпардонно зайшла до вітальні. – Так, це не по готелях ховатися! – присвиснула вона. – В тебе тут апартаменти, а ми як бідні студенти рипалися по задрипаних номерах найближчого до клубу готелю!

« Ні, це неможливо – промайнуло в Алексовій голові. – Та я б стільки не випив, щоб затягнути її в ліжко! Вона ж абсолютно не в моєму смаку, не мій типаж, взагалі це якесь непорозуміння!»

–  Мені здається, ви мене з кимось плутаєте! Та й взагалі: вам краще піти! – промовив чоловік не приховуючи своєї впевненості! – Я попрошу вас покинути мою квартиру та ніколи більше тут не з’являтися!

–  Алексе, –  з кухні до чоловіка в компанії рудої незнайомки вийшла Лана з рушником на плечі. – Я ніяк не можу ввімкнути духову шафу, вона взагалі працює?!

–  О, то ти, виявляється, водиш додому незнайомок? – запитала руда, груба дівчина з вузькими, чорними очима.

 – Це ви про себе!? – питально поглянула на неї Лана.

– Та нічого, –  незграбно посміхнувшись, руда жінка зухвало позирнула на Лану. – Коли в нас з’явиться малюк, на моїй кухні не буде жодних сторонніх осіб, ба більше –  жінок!

– Прошу, не посвячуйте мене в свої плани. Мені абсолютно нецікаве ваше майбутнє! – Лана демонстративно завернувшись, пішла вбік кухні з високо піднятим підборіддям.

 Алекс стояв посеред вітальні так, ніби на нього щойно вилили відро окропу, але найстрашнішим було те, що Лана, яка тільки-но почала його по-троху підпускати ближче до себе, стала свідком цієї дурної розмови, з не менш дурною, незнайомою жінкою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍