Наталія Юріївна Доляк - Заплакана Європа

– А що зі мною робитимуть?

– Тобі поміняють кров.

– Поміняють кров?

– Поміняють кров.

Роуву[8] Бабенко повели вглиб лікарні до вільної палати, що була розрахована на двох. Про це свідчило двійко обладнаних медичними приладами ліжок. Тут був окремий душ і туалет, що привело Людочку в ступор. Їй запропонували зняти речі, помитися та переодягтися у лікарняне. Невдовзі Жужа вже лежала на ліжку у рожевій байковій піжамі та теплих, м’яких, білесеньких махрових шкарпетках, насолоджувалася легкою класичною музикою, яку ввімкнула медсестра. Усе було прекрасно! Окрім одного – до неї причепили дві крапельниці, по одній до кожної руки. З ідилічною картинкою «Буржуа на відпочинку» дисонували чималі прозорі поліетиленові торбинки, наповнені темно-брунатною кров’ю, що баламбалися на вершечках штативів. Людочка спостерігала, як фінська кров просувається тоненькими катетерами до її тіла. Від цього споглядання жінку нудило, але новизна відчуттів пересилювала відразу. Жужа мала отримати чотири дози вітамінізованої крові, тому лежати тут їй довелося три дні. Приймати їжу, відвідувати туалет чи просто прогулюватися коридором лікарні крапельниці нітрошки не заважали, бо їхали поруч із Людочкою на колесиках. Вона з задоволенням блукала напівпорожнім шпиталем, міцно вхопившись за штативи.

Наступного дня до дружини навідався Микола, який все ще не міг прийти до тями після раптового зникнення Жужі з табору.

– Ти хоча б повідомила.

– Я хотіла, але…

– А тут класно!

– А то!

– Ти ніби руда стала, – Коля провів рукою по волоссю дружини. – І веснянки, – тицьнув пальцем під око Люді.

– Це пігментні плями, – усміхнулася.

– Це чужа кров! – виголосив вердикт.

Люсі здалося, що, отримавши фінську кров, вона вже наполовину стала фінкою.

До Валкеали Жужа повернулася з гемоглобіном сто тридцять – силою, яку відчувала на фізичному рівні, а ще з поруділим волоссям і смачними крапками ластовиння на обличчі. До того ж живіт почав зростати, як міфічна крива соціалістичних темпів виробництва. Мешканці біженського поселення нарешті сприйняли Люду як майбутню маму. Багато хто дивувався, як жінці так швидко вдалося стати вагітною. Упродовж наступних кількох тижнів Люся жодного разу не знепритомніла, була весела й стала схожа на маленького пузатого гномика. Дитинка більше не витягувалася, а лише лоскотно переверталася всередині Людочки, яка за весь час уперше відчула до малюка ніжну материнську любов.

– Мій хлопчик. Моє сонечко, – казала, підставляючи оголеного живота під промінчики травневого ще холодного сонця.

Фінляндія у кінці травня нагадує Поділля на початку березня, сніг лише починає танути, але сонце вже піднімається високо до обрію. Людочка любила сидіти на терасі й розмовляти з сином. Вона не мала жодних сумнівів у тому, що дитина чоловічої статі. Микола цю тему навіть не обговорював.

– Жоржик! – кликав він, прикладаючи вухо до живота.

– Мені подобається це ім’я! – відказувала Людочка.

– Тоді буде Жоржик.

– Гаразд. Фінською «хлопчик» знаєш як? Пойка.

– Пойка-попойка, – сміявся Микола.

Пологи почалися за кілька тижнів серед ночі. Микола, згідно з отриманими напередодні інструкціями, викликав та очікував таксі. Щохвилини визирав надвір. Людочка корчилася й стримувала стогін. Ледве дійшла до салону авто, а потім усю дорогу боляче щипала коханого за ногу. Водій усміхався у дзеркало заднього виду й не припиняв теревенити, анітрошки не дратуючись, що пасажири ні біса не розуміють з його цікавої розповіді.

Небесного кольору пологовий будинок у Куусанкоскі цнотливо німував. Гучний стогін розбудив чергову, яка неквапно, з мрійливим виразом на обличчі прийняла породіллю до лікарні. Микола задумав потинятися лісом, поки усе скінчиться, але його покликали, видали синій, подібний до піжами, медичний костюм, бахіли та кумедну бавовняну шапочку, схожу на ті, у яких підстаркуваті леді приймають душ. Він приєднався до дружини у передпологовій палаті. Колі дозволили брати участь у народженні первістка. Чоловік, почуваючись збентеженим, переляканим і гордим одночасно, тримав Люду за руку й кліпав очима. У палаті лежала ще одна вагітна, яку від українки відгороджував ряд порожніх ліжок. Фінка раз по раз зиркала у їхній бік, здивовано реагуючи на крики й стогони Людочки. Ліжка були однаково чудно оснащені безліччю дротів, під’єднаних до моніторів, що займали місця на приліжкових тумбах. Невдовзі навідався непримітної зовнішності лікар і дав розпорядження медсестрі приєднати до Людочки дроти. Жужа, пересилюючи біль, усміхалася від лоскоту, що його спричиняли гумові кілечка-присоски. Гінеколог повільно розтлумачував Миколі, що цей апарат для того, аби спостерігати за частотою переймів, а отже, за моментом, коли почнуться пологи. Перед тим як піти, вказав на екран монітора й попросив покликати його, коли синя лінія, схожа на кардіограмну, стане червоною.

– Людочко, Людочко, – шепотів спітнілий Коля під час чергових переймів. – Дивись, яка техніка. Чи ж було б до тебе таке ставлення вдома?

– Я б там здохла, – знесилено жартувала, хапаючи чоловіка за шию й тягнучи до себе.

Він, як міг, чинив опір. «Звідки в малої взялося стільки сили?» – думав у хвилини затишшя, коли Люся, відкинувшись на подушку, безтямно дивилася у стелю. А потім починалося знову… й знову робилося тихо…

– Чому вона не кричить? – запитала Люда, легенько метельнувши голівкою у бік фінки.

– Мабуть, іще не час, – припустив Микола.

Сусідка, уздрівши увагу до своєї персони, показово натиснула на червону пимпочку, вмонтовану в стіну на рівні голови. За мить із ординаторської до неї підтюпцем підбігли двоє, зиркнули на показники, від’єднали від комп’ютера й повезли на ліжкові геть. Люся автоматично кинула погляд на таку саму пимпочку біля свого ліжка, тоді зазирнула під нього, аби впевнитися, що її меблі також обладнані колесами. Микола перехопив погляд дружини, простягнув руку до стіни. На виклик прийшов лікар власною персоною, ще здалеку подивився на екран, підійшовши, пощупав Людиного живота й виніс вердикт: «Зарано!» Погрозив вказівним пальцем:

– Викликати, коли «ред лайн».

По обіді Жужа настільки висоталася болем і невідомістю, що заплакала, не ховаючись. Микола скидався на сновиду