Володимир Адольфович Нестеренко - Чужа

стрілянина. Пацан і стрільнути не встиг — все другий зробив, пухом йому земля. Мусора стрільця їбанули під час прийому, а на пацана вішають трьох баранів. І хитро вішають: здасть мене — піде співучасником.

Вигуки несхвалення.

Коротше — послав я Малюка і з ним трьох у Чехію. У пацана сестра, сука найрідкісніша, рідкісної масті тварюка, мутна, галіма устриця. Чужа — поганяло, чули? Так ось, хотів я, щоб вона брата свого схилила до вірного розуміння життя. Отримав би строк, зараз розстріл під мораторієм, не розмінюють. Заміну дали б, п’ятнашку — та й усіх справ. Не знаю, що там Малюк накосорізив із нею, він недоумок був.

ХТОСЬ ІЗ НАТОВПУ

Був?

РАШПІЛЬ

Так, був. Замочив там купу народу, один пацан потрапив у торбу до мусорів, а за підсумком — Малюка і ще одного знайшли прижмуреними в готелі якомусь. Ми, бля, Малюк, ще два пацана, ризикуючи життям, цю мерзоту витягли з гівна. Вона від жадібності вирішила проституцією зайнятися, потрапила там до циган, їбли її пси ланцюгові, порно знімали! Ми, блядь, витягли, зняли з собачого хуя — вона, пацючиха, віддячила!

ХТОСЬ ІЗ НАТОВПУ

Ні хуя собі. А я думаю, куди Малюк подівся, думав, він знову з якоюсь тьолкою завис, у нього буває.

РАШПІЛЬ

Коротше, братва! Тьолка ця розвела одного обсосика, що при Малюкові крутився. Шустрий — поганяло. І от разом з ним захуярила Малюка і другого пацана. І ні щоб з’їбатися, — додому приїхала. Охуїла пика. Захотів я їм кілька питань поставити, попросив Китайця посадити людей під будинком у обсосика — підтягти на базарчик. Китаєць, кого ти туди послав?

КИТАЄЦЬ

Нормальні пацани, Туз і Синій. Давно з нами.

РАШПІЛЬ

В рот би не з’їбались такі норми, Китаєць! Лохи їбучі! Туз, блядь. Туз, на хуй, і Синій! Туз — це дірка у дупі, Китаєць!!! Сіли, музичку увімкнули, пихнули. А хулі, нікому ні хуя не потрібно, усім все похуй. Не знаю, як обсос викупив, але викупив він твоїх, блядь, нормальних! Зайшов ззаду і прямо крізь скло розстріляв обох. Не знаю, виживуть чи ні. Краще б крякнули, щоб наука була всім.

Але це не все. Поки не знаю, з ким ця мерзенна тварюка зв’язалась, в самої духу б не вистачило. Можливо, зі звірями, а можливо, і з мусорами. Тільки бомбонули вони общачок наш.

Вигуки несхвалення.

Так, братва… На святе простягнули свої брудні лапи. Лапи, до ліктя у крові наших пацанів, наших братів! На святе. Все, що ми від себе відривали, від своїх близьких, — вигребли. Людину, у якої общак був, катували півночі, дружину з дітьми поклали, зв’язали, налякали усіх до смерті. Він теж, блядь, хуйло, здав схованку, але приповз, визнав. Я, блядь, подивився на його ноги, по нозі хуярили — сука, до кістки м’ясо розтрощили. Так не виконаєш, він ні до чого тут. Ну не витримав, хуєсосина, здав. Буде віддавати, та тільки немає у нього такого лаве. Коротше, брати! Грів нашим, що сидять по таборах, ці крихти, цигарки, чай — все пішло. Лаве — грязюка, ми знайдемо, чим допомогти босоті. Але — покарати потрібно. Так що — піднімайте всіх своїх, хай запитують у своїх пацанів, глядять. Суку цю, Шустрого цього, якщо вийде, — вихопити, ні, — на місці зробити. А Чужу вихопити по-любому! Дадуть відповідь за все, за Малюка, за Туза, блядь, їбучого, за спільне. Поки що — ніякого руху, ніяких справ. Мусора тільки й чекають, як би нам лапи сплести, мережу накинути! Але хуя, братва! І не таких ми рачки ставили, у цьому місті нас усі знають, ми примусили себе поважати — і надалі будемо примушувати. От і все. Коротше — всі шукають хто та що. Я поїду перетру з Хмурим, з Рахманом — вони теж дороги не дадуть цій сучці. Шукайте і знайдете, як написано у мудрій книзі. Все, розбиваємо понт, пацани, на мене вже очікують.

Рашпіль прощається з кожним і виходить через запасний вихід, охоронець іде за ним.

Прохідний двір, старі будинки, дореволюційної будови. у ніші в стіні стоїть Шустрий. Він нервується, дещо метушиться, встромляє руки до кишень, поправляє одяг. Він одягнений у камуфльовану уніформу, під нею — звичайний одяг, на голові чорна в’язана шапочка. Так ходили охоронці магазинів, ринків і тому подібна публіка. У слабко освітленому проході з’являються дві фігури, це Рашпіль і охоронець.

У охоронця одна рука зайнята телефоном, котрий він несе, як ядерний чемодан.

РАШПІЛЬ

Іди сюди, що ти там плетешся?

Охоронець, не відповідаючи, іде трішки швидше. З ніші дуже швидко виходить, але не вистрибує, а скоріше вислизає Шустрий з пістолетом у руці. Не кажучи жодного слова, він стріляє в Рашпіля кілька разів, потім переміщується приставним кроком до лежачого на землі Рашпіля, цілиться в охоронця, той кидає телефон і пригинається до землі, відразу зробившись удвічі меншим, але не намагається дістати зброю. Шустрий стріляє в охоронця і влучає, той валиться на землю, навзнак, кулі трішки відкидають його. Шустрий повертається до Рашпіля і стріляє йому в голову, після чого підстрибує до охоронця.

Зблідлий, поранений у груди й плече (пальто намокло від крові), охоронець прямо через пальто, з кишені, стріляє в Шустрого, той падає.

* * *

Дорога, засаджена тополями, осінній краєвид, пізня осінь.

Ліски, лісочки, поля, переліски, пагорби, іноді піщані крутояри. Злиденні, сумні, вогкі місця. Поблизу дороги видно два старі, сіро-зелені від часу доти, амбразури спрямовані від дороги на узлісся. Дорога виходить до містечка, невеликого й незатишного, дороги у ямах і баюрах. Це навіть не провінція, провінція передбачає якусь метрополію, яка може закликати до порядку, це місто, у котрому час зупинився, що зветься «Богом забуте