Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

як тільки він дав добро на сканування, воно не тільки забралося в нього, а й миттєво розділилося і заповнило все його тіло. Він знову втратив відчуття часу. Було враження, що ці тортури тривають вічно. Але раптом все неначе обірвалося. Відчуття чийогось втручання в організм зникло повністю. Голова була легкою, чистою і світлою. Йому навіть здалося, що він ніби прокинувся після довгого і солодкого сну. Відкрив очі і побачив навпроти Ліну. Вона втомлено, але задоволено посміхалася йому.

— Ну що, тепер ви всі мої думки знаєте? — запитав Нік.

— Щоб прочитати думки людини, треба складний ритуал і дуже велика кількість магічної сили, аби зламати внутрішні захисні сили людського мозку. Крім того що людина зазвичай чинить опір і ставить блок від читання думок, ще й природа потрудилася, щоб дістатися до вмісту голови гомо сапієнс було дуже складно. Вона наділила наш мозок сильним внутрішнім захистом. Тож за це можеш не переживати. Хоча нагадаєш мені, щоб я обов’язково з тобою позаймалася посиленням твого захисту. Знайдеться чимало магів, які захочуть покопатися у тебе в голові. А нам зовсім ні до чого, щоб хтось знав наші маленькі таємниці. Все, що мені потрібно, я дізналася.

— І що там такого цікавого ви довідалися? — не втримав він цікавості.

— І ти, і твоє Зерно мене дуже порадували. Вже зараз ти можеш накопичувати енергію, як середній випускник магічної Школи, як повноцінний маг першого рівня. Сподіваюся, що при повній ініціалізації твоє Зерно нас ще раз приємно здивує. А зараз ми проведемо з тобою кілька експериментів. Треба ж дізнатися, які здібності тобі дало Зерно.

— Оце так! Чудово! І що треба робити? — Нік був у захваті, як дитина.

— Для початку дістань з рюкзака пакет, який я тебе просила взяти. Сподіваюся, ти його не забув?

— Ні, не забув, — він дістав пакеті простягнув його Ліні.

— Готовий до маленького іспиту? — хитро підморгнула мольфарка.

— І що мені треба робити? — з нетерпінням запитав той.

— Взагалі-то нічого складного. Головне — серйозно постався до цього. Я буду тобі називати заклинання. Ти повинен його правильно повторити, вкласти магічну силу і ми побачимо, як різні типи магії реагуватимуть. Перше, чому ти повинен навчитися, — це витягати із себе ману і вкладати її в заклинання або в магічну дію. Робити це просто. Ну, не відразу, звичайно. Це як дихання. Ти вдихаєш, набираючи легенями повітря, а потім видихаєш. Так само й тут. Ти ніби силою думки вдихаєш, набираєш енергію всередині себе і посилаєш її в заклинання. Зазвичай енергія передається через руки. Але це просто сила звички і так зручніше. В принципі ти можеш передавати енергію в магічну дію через будь-який свій орган, або навіть просто з думки. Але простіше запам’ятовується і відтворюється магічна дія через руки. Запам’ятай перше заклинання. Воно не вимагає вкладення мани. Заклинання виконається само. За допомогою нього зможеш бачити магічні потоки. Ти повинен пам’ятати це. Я давала тобі такі здібності вже кілька разів. Тепер це можеш робити сам. Тож ти повинен вимовити «Візіо Магік». Спробуй!

Нік вимовив заклинання і побачив навколо весь світ по-іншому. Так як раніше це вже з ним траплялося, то не стало великою несподіванкою для нього. Помітив слабкі магічні потоки поруч і окремі часточки сили навколо. Вони оточували його, як срібна пилюка. Правда, їх було не дуже багато. Він подивився на Ліну і побачив її срібно-блакитну ауру. З цікавістю глянув на себе. Навколо нього аура була золота, а всередині тіла, ніби у посудині, плескалася срібна рідина магічної сили.

— Ну, досить милуватися собою, — збила його Ліна, побачивши, що він розглядає себе. — Тепер ти повинен зробити так, як я тобі сказала. Спробуй подумки зачерпнути енергію, яку ти бачиш всередині себе, і просто виплеснути її через руки. З цим зором ти прослідкуєш, як це відбуватиметься. Ну, і я подивлюся.

Нік зосередився на срібній рідини всередині себе, вдихнув і спробував подумки послати частину її через руки. Він бачив, як рідина ніби почала підніматися у ньому, і злякався, що зараз захлинеться в ній. Концентрація пропала, і магічна сила повернулася на місце, не дійшовши до рук. Він спробував ще раз. І знову страх не дав йому виконати завдання. Він розлютився на себе. Подумки обізвав себе боягузом і спробував ще раз. І цей раз не увінчався успіхом, але вже не через страх, а скоріше через злість і незібраність. Трохи заспокоївшись і відкинувши сторонні думки, він почав нову спробу. Цього разу йому вдалося довести енергію майже до долонь, але не зміг викинути її.

— Давай, Ніку! Ще трохи. Нічого складного і страшного в цьому немає. У тебе майже вийшло. Ти, головне, не забудь перервати потік, а то відразу викинеш все, що зміг зачерпнути при ініціації, — почув він слова Ліни.

Вони його підтримали і підбадьорили. Він і забув, що мольфарці видно його жалюгідні потуги. Йому стало соромно за свою безпорадність. Зібравшись з духом, спробував ще раз. Він побачив, як, підкоряючись його бажанням, магічна сила піднялася всередині нього, пройшла по руках і долонях і почала срібним потоком витікати у нього з пальців. Нік, як зачарований, дивився на цей прекрасний срібний потік. Він готовий був дивитися на нього, здавалося б, вічність. І тільки слова Ліни, що долетіли до нього ніби здалеку, привели його до тями. Він припинив викидати енергію, стомлено відкинувся і подивився на неї.

— Я ж просила тебе відразу зупинитися, як тільки вийде. А ти вирішив викинути все, що в тобі було, — із докором сказала Ліна. — Намагайся все-таки слухати мене і виконувати те, що я прошу. У Школі з тобою так панькатись не будуть.

— Вибачте. Я просто задивився. Мені все ще треба звикати до того, що відбувається. Ще сьогодні вранці я був звичайною людиною. А зараз у