Петро Мірчук - Українська Повстанська Армія 1942-1952

яких масово поширювано літературу УПА, піддавались освідомлюючій протибольшевицькій пропаганді і ставили тихий, але очевидний спротив, коли їх посилано в бій, проти УПА. Так, наприклад, коли по закінченні німецько-большевицької війни в бій проти УПА було вислано "ІV-ту Армію Українського фронту ЧА", вона відмовилася вести боротьбу з українськими повстанцями, частини ЧА займали позиції з очевидним припізненням, вночі "не бачили" повстанців і дозволяли без будь-яких боїв переходити відділам УПА, що виривались з окруження, поміж застави перстеня ЧА і щойно ранком здобували порожній ліс, - так що командування ЧА на вимогу НКВД поспішно стягнуло ті частини ЧА і перекинуло їх на Далекий Схід. (У краєвих матеріялах українського підпілля занотовано багато зударів з того часу бійців ЧА з представниками НКВД, які розгравались на очах населення).

Тому то НКВД скидає з себе маску і вводить у боротьбі з УПА та українським підпіллям всі свої методи безоглядного, дикого терору, до подробиць розпрацьованого теоретично та випробуваного московськими катами за чверть стсоліття їхніх терористичних оргій.

Основні акції НКВД проти українського руху спротиву це: 1. Творення випадових баз; 2. Перепис населення; 3. Бльокада; 4. Родинна і маєткова відповідальність; 5. Публичні катування; 6. Агентура й провокація.

Три перші методи це, так сказати б, підготова, вступ; три останні - властиві засоби терору.

Творення випадових баз НКВД починається вже весною 1945 р.: в різних місцевостях, звичайно кругом лісових масивів, де, на думку НКВД могли перебувати відділи УПА, закладають большевики оподалік осель уфортифіковані "випадові точки" НКВД з залогою 100-200 енкаведистів. Зброю й амуніцію для "точок" доставлювано ніччю; назовні залога випадових точок, яка ходила в цивільному одіжі, виступала як робітники-фахівці, які, нібито, обсліджують ліси для вирубу й вивозу дерева.

Завданням випадових точок було:

- вести безперервне обсліджування лісу й довколишніх сіл;

- контролювати шляхи зі сіл до лісу й не допускати довозу харчів до повстанських відділів;

- непокоїти малими акціями повстанців у лісі;

- облавами й наскоками тероризувати населення.

Поліквідовані залоги випадових точок замінює НКВД новими і збільшує кількість таких точок в травні 1945р.

Перепис населення переводили большевики в січні й лютому 1945 р. нібито як нормально практиковану в усіх країнах світу конскрипцію. Та спосіб переводження того перепису свідчив про те, що большевики вжили його в цьому випадку як засіб виловлювання "чужого" елементу, тобто членів українського підпілля, які в зв'язку з боротьбою мусіли перебувати від часу до часу в несвоїй околиці. Реєстрація була з правила пов'язана з облавами; крім цього характеристичне, що до реєстрації було зобов'язане тільки населення у віці понад 14 літ.

Після цих двох приходить зимою 1945-46 рр. третій "вступний" засіб: бльокада "заражених" повстанцями територій. В часі 10-20 січня 1946 р. по всіх селах західньої України заквартировуються постійні гарнізони військ НКВД силою 25-100 бійців на село і 2.000-5.000 на район. Поліквідовані "випадові точки" вже не поповнюється новими залогами, а на їх місце твориться в кожному районовому центрі "оперативні відділи НКВД", силою 100-300 чоловіка. Так, напр., в р-ні Сколе, Дрогобицької области, заквартирувало в місцевостях: Сколе - 700 енкаведистів і танкова частина; Бубнище - 25, Воля Довголуцька - 20, Гірне - 15, Кам'янка - 25, Корчин - 30, Крушельниця - 43, Луковиця Горішня - 20, Луб'янці - 25, Монастирець - 20, Межиброди - 60, Нинів Гор. - 20, Нинів Дол. - Побук - 20. Підгородці - 90, Розгірче - 30, Стинава Нижна - 25, Стинава Вижна - 20, Семигинів - 25, Сукіль - 25, Синевідсько Вижне - 220, Синевідсько Нижне - 30, Сопіт - 30, Танява - 60, Труханів - 40, Улично - 125, Хромогорб - 70, Ямельниця - 30.

В такий спосіб розташовано, напр., в Рівенській області: р-н Дубно - 7.000 чоловіка, р-н Млинів - 2.000, р-н Верба - бл. 2.000, р-н Козин - 1.500, р-н Радивилів 1.500.

Так забльоковано цілковито області: Станиславівську, Дрогобицьку, Львівську, Тернопільську, Рівенську, Волинську, Черновецьку, частинно Закарпатську і Кам'янець-Подільську.

Одночасно з приходом гарнізонів проголошено в кожній місцевості "вийнятковий стан". Всему населенню було заборонено виходити вночі без окремого письмового дозволу зі своїх хат. Хто порушив це зарядження був негайно арештований, а дуже часто й розстріляний на місці. Кожний мешканець мусів ночувати в своїм приміщенні; слеціяльні відділи НКВД провіряли, чи це доручення здійснюване. Вечорами і ніччю вікон не вільно було заслонювати, бо інакше енкаведисти кидали до хати ручні гранати. Кожну хату і кожне подвір'я піддавано дуже докладним обшукам за зброєю та криївками. Все доросле населення піддано переслуханням, під час яких дуже часто переслухуваних тортуровано.

Головною ціллю бльокади було - не допустити на провесні зі сіл до лісу ніяких харчів і голодом змусити повстанців вийти з лісу.

На всю родину членів УПА наложило НКВД родинну і маєткову відповідальність. Якщо большевики довідаються, що хтось є в УПА, то негайно всю його рідню арештують і вивозять на Сибір, а їх майно конфіскують. (Тому то навіть у випадку смерти членів УПА подається правдиві прізвища їх лише тоді, коли вони вже відомі НКВД, або коли погибший не мав уже близької рідні в СССР). Для підкреслення цього засобу санкцій НКВД здержалось від приготованого вже на 1945 р. масового вивозу українського населення, його переведено в 1947 р. і то не в таких розмірах, як це переведено було в інших країнах як от Литві, Латвії, Естонії, Білорусі.

Зі зловленими членами УПА поводились большевики надзвичайно жорстоко, по-варварськи. Навіть важко хворих і ранених бійців УПА, а також мед-сестер Українського Червоного Хреста больщевики по-звірськи закатовували, а трупів вішали на придорожних стовпах, або кидали на вулицю, забороняючи населенню через кілька днів їх хоронити і змушуючи населення переїздити через них фірами. Та садизм НКВД і цим не задовольнявся: в 1945 р. заводять большевики в Україні середньовічню московську практику - прилюдне катування. На приготовану площу з підвищенням зганяє НКВД населення даної місцевости і, забезпечившись сильними заставами військ НКВД, приводить на підвищення зловлених, звичайно, важко ранених бійців УПА і на очах усіх переводить варварське катування. Були випадки, що люди, яких примушувано дивитись на ці нелюдські оргії московських звірів, божеволіли.

Для деморалізації всего населення большевики, застосовуючи терор, всякого рода шантаж та підкупство, розбудовують в кожній місцевості сітку сексотів, тобто донощиків.

З найгіршого місцевого елементу, зі звільнених від судової відповідальности кримінальних злочинців, а також з морально заломаних одиниць організує