Агата Крісті - П'ятеро поросят

Керолайн пішла донизу тією самою стежкою. Мередіт і я дивилися їй услід. Ми все ще нічого не вирішили, а Анжела з криком вимагала від мене, щоб я пішов з нею купатися до моря. Зрозумівши, що нам неможливо залишитися зараз наодинці, я сказав Мередітові: «Після сніданку». Він кивнув. Потім я пішов з Анжелою купатись. Ми перепливли затоку туди й назад, полежали проти сонця на скелях. Анжела була чомусь мовчазна, і це мені подобалось. Я вирішив одразу після сніданку відвести Керолайн убік і без зайвих слів звинуватити її в крадіжці цикути. Не мало сенсу доручати це Мередітові, він був занадто слабкодухий для цього. Глибше обдумавши все, я прийшов до висновку, що цикуту взяла таки вона. Ельза була надто відважна, щоб возитися з якимось трунком, Керолайн же була неврівноважена, схвильована до раптових, безрозсудних вчинків.

Явна неврастенічка. І все ж десь у глибині мого мозку наполегливо билася думка, що Мередіт міг помилитись. А можливо, там порався хтось із слуг, перекинув пляшку і не насмілився про це зізнатися. Бачте, трунок здається справою настільки мелодраматичною, що навіть не віриться, поки щось не станеться.

Я поглянув на годинник. Було вже пізно. Ми з Анжелою мали поспішати, щоб встигнути на обід. Всі уже сиділи за столом, тобто всі, окрім Еміаса, який залишився в саду працювати над картиною. Для нього це було цілком природно, звично. Я вирішив, що він чинить досить мудро — обід був би для нього обтяжливим. Ми пили каву на веранді. Хотілося б детальніше пригадати, якою була і що робила Керолайн. Вона зовсім не здавалася схвильованою. Спокійна, трохи опечалена, — таке у мене склалося враження. Бісова жінка! Що не кажіть, а це диявольська затія — спокійно отруїти людину. З таким спокоєм і самопочуттям!.. Вона встала і сказала, що віднесе Еміасові каву. Зробила це звичайнісіньким чином. А вона ж знала, напевне знала, що в цей час він уже мертвий. Мадемуазель Уільямс пішла з нею. Не пригадую, чи було це бажання Керолайн. Скоріше усього, що так. Вони пішли удвох. Незабаром подався і Мередіт. Я саме придумав причину, аби відправитися слідом за ними, як раптом побачив, що брат повертається бігом. Обличчя його було сіре, голос поривчастий: «Треба покликати лікаря, негайно! Еміас…» Я зіскочив: «Він серйозно хворий, смертельно?!» Мередіт відповів: «Боюся, що він мертвий». Я забув на мить про Ельзу, яка раптом скрикнула, ніби від удару. Вона закричала: «Мертвий, мертвий!..» — і побігла. Досі я не знав, що можна так бігати.

Мередіт, важко дихаючи, сказав мені: «Іди за нею. Я подзвоню… Іди за нею… Хто його знає, що вона може вчинити…»

Я пішов за Ельзою і правильно зробив. Ельза легко могла б убити Керолайн. Я в своєму житті не бачив у людині стільки болю, зненависті, біснуватості.

Я схопив її і тримав, потім передав мадемуазель Уільямс. Гувернантка, повинен вам сказати, була на висоті. Вона змусила Ельзу в одну мить опритомніти — сказала, що потрібно заспокоїтися, що скандал, шум і гвалт не можуть зарадити біді. То відьма, а не мадемуазель Уільямс. Ельза втихомирилась, стояла, Поривчасто дихаючи, і тремтіла.

Що ж стосується Керолайн, з моєї точки зору, її маска була скинута. Вона застигла непорушно, сказати б вражена, але вона не була вражена. Її видавали очі. Вони були уважні, дивилися надто свідомо і ніби шукали, чекали. Мабуть, їй уже стало страшно…

Я підійшов до неї і заговорив майже пошепки. Мої слова, мабуть, не були почуті іншими жінками. Я сказав їй: «Проклята вбивця! Ти вбила мого кращого друга». Вона з жахом відхильнулася і сказала: «Ні, о ні! Він сам, сам це зробив». Я подивився їй в очі: «Цю казку зможеш розказати поліції». Вона їм і розповіла. Але вони не повірили…»

ОПОВІДЬ МЕРЕДІТА БЛЕЙКА

«Шановний пане Пуаро!

Як я вже повідомляв, викладене на папері — це все, що я зумів пригадати в зв'язку з трагічними подіями, які відбулися шістнадцять років тому. Насамперед хочу, аби ви знали, що я серйозно обдумав сказане вами під час нашої зустрічі. Тепер я ще більше переконаний, ніж був раніше, що Керолайн Крейль не отруїла свого чоловіка. Це мені завжди здавалося абсурдним, але відсутність будь-якого іншого пояснення і її поведінка під час процесу змусили мене приєднатися, як вівцю до отари, До думки інших і говорити разом з ними, що коли не зробила цього вона, то яке може бути інше пояснення.

Після нашої зустрічі я серйозно обмірковував альтернативне рішення, подане тоді адвокатом захисту, що Еміас Крейль покінчив із собою. Незважаючи на те, що мені було відоме це рішення, воно здалося тоді мені абсолютно фантастичним, зараз же я бачу, що повинен змінити свою думку. Насамперед надзвичайно багатозначним є той факт, що так міркувала і Керолайн Крейль. Якщо виходити тепер із гіпотези, що ця мила і ніжна жінка була несправедливо засуджена, тоді її переконаність, про яку вона так часто говорила, повинна серйозно вплинути на нашу думку. Вона знала Еміаса краще за всіх. Якщо вона вважає можливим самогубство, тоді самогубство повинно бути можливим всупереч скептицизму друзів.

Отже, я підтримую теорію, що у Еміаса це було в думках, тут деяка схильність до мук Совісті, навіть відчай — викликані надмірностями, на як штовхнув темперамент і які були зрозумілі тільки його дружині. Це, по-моєму, небезпідставне твердження. Можливо, тільки їй був відомий цей бік його характеру — риса, несумнівна з тим, що я будь-коли чув від Еміаса, Але не менш вірогідно, що в більшості людей існують непомітні риси, які перебувають у протиріччі з основним їх характером. Прояви ці бувають несподівані навіть для близьких. Трапляється, що в житті шановного і порядного чоловіка розкривають добре приховану рису — грубість.

Бридкий користолюб може таємно захоплюватися тонким витвором мистецтва. Жорстокі й безжалісні люди інколи проявляють небувалу доброту. Або навпаки: великодушний, веселий чоловік інколи вчиняє жорстоко і підло. Отже, можливо, що в Еміаса Крейля була болісна тенденція до самозвинувачення. І чим бурхливіше проявлявся його егоїзм у прагненні робити, що йому заманеться, тим сильнішим, можливо, були його муки. На перший погляд, це здається неймовірним, але я гадаю, що саме так і повинно було статися. І, повторюю, Керолайн сама твердо дотримувалась цієї точки зору.

Розглянемо тепер факти, або, вірніше, спогади, які у мене залишилися про факти в світлі цієї нової теорії. Вважаю доречним поновити бесіду, яку