Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 13

Зранку від леді Агати приїхав посланець і привіз листа. Поки я читаю, Ліс і Волем самостійно відправляються на кухню. Сподіваюсь. Дуже вже симпатія між ними впадає в око.

Леді Агата пише, що не зовсім здорова, але дуже хотіла б мене побачити і просить навідати її разом з Реєм. Так от чому її не було на святі. Це прикро, але… Що ж, якщо взяти достатню охорону, можна поїхати. Пишу відповідь, що навідаю її завтра. Доведеться взяти екіпаж для Рея.

 

 Зими в наших краях гнилі, м'які. Сірі важкі хмари нависають над лісом, перетворюючи день на вечір вже з самого ранку. Густий сніг тане, торкаючись мокрої глини дороги. Але обіцянка є обіцянка, до того ж леді Агата прислала Волема і ще пару чоловік нам у супровід. Видно, не понадіялась на мою розсудливість. Я ж взяла п'ятьох, як і збиралась з самого початку. Видима перевага забезпечує відсутність конфлікту краще, ніж паритет.

За пару годин ми вже у Вінтхолі, у розкішній вітальні замку Варанів. У каміні палає вогонь, зручні крісла присунуті до невеликого столика і леді Агата нас очікує з привітною посмішкою в одному з цих крісел.

Після розпитувань про погоду, дорогу і здоров'я приходить час і для серйозної розмови. Леді Варан не згадує про свого сина навіть півсловом. Можливо, вона так карає мене за відмову. Але Рею вона щиро рада.

- Леді Агато, я б хотіла просити у вас поради…- починаю. – Склалась така ситуація, що я не почуваю себе в безпеці.

- Звичайно, дитино. Я розумію, що тобі немає в кого запитати і готова допомогти.

- Бачите… Вам відомо, напевне, що була домовленість про мій шлюб між лордом Кертісом і моїм батьком.

- Що?! – леді Агата блідне. – Ні… я не знала.

Її реакція мене дивує.

- Я не збираюсь за нього заміж. І ніколи цього не хотіла. Але, на моє здивування, лорд Кертес не облишив цю ідею.

- Ти хочеш сказати, що він повернувся? – питає леді Агата слабким голосом. І я не розумію – чи то від поганого самопочуття чи то…вона боїться?!

- Він відвідав мене минулого тижня. І прямо дав зрозуміти, як до мене ставиться і чого бажає.

- І яку відповідь ти йому дала?

- Відмовила, - леді Агата видихає. – Я не збираюся ставати служницею чи забавкою для цього чоловіка. Але думаю, що він на цьому не зупиниться. Він хоче мої землі. І я побоююсь, що в його планах також стати вдівцем.

- Ти перебільшуєш. Скоріше за все, він хоче мати молоду й гарну дружину? Тим більше, в його віці.

- Ага, з позашлюбною дитиною. До речі, про Рея. Такий вітчим і для нього небезпечний. Боюсь уявити, що він здатний зробити з моїм сином. Можливо, виховуватиме на псарні.

- Аво!.. Але ж ти відмовила йому. Ти ж не збираєшся міняти свого рішення?

- Ні. Але я не відчуваю себе в безпеці. До мене чіплялися незнайомі люди. І я маю підозру, що він збирається зробити моє життя нестерпним, щоб змусити прийняти його захист.

Деякий час сидимо мовчки. Леді Агата дивиться у вікно і ламає пальці. Принаймі, вона не байдужа. І з якихось причин боїться Кертеса.

- Я хотіла просити у вас охорони. В мене є люди, але вони не воїни. І боюсь, що в разі нападу не зможуть дати гідну відсіч. Мені прикро думати, що хтось безглуздо за мене загине. –  і мені потім годувати їх вдів і сиріт. І дивитися їм в очі.

- Я маю все взнати, – тихо каже леді Агата, - звичайно, я відправлю з тобою людей. Але б я просила тебе не говорити, що вони від мене. Нехай буде просто охорона.

- Дякую вам, - я з полегшенням видихаю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍