Дроянда - Серце вовка, Дроянда

Протягом наступних кількох годин, під покровом ночі, Феш і Василиса організували своїх людей. Вони створили пастки для ворогів і спланували стратегічні позиції для оборони. Василиса, як лідерка серед них, особисто перевіряла кожен кут табору, знаючи, що найменша помилка може коштувати їм життя.

— Ти готова? — запитав Феш, підходячи до неї в темряві.

Василиса відповіла, піднімаючи голову, її очі світліли в темряві від рішучості.

— Так. Ми маємо це зробити. Для нас. Для нашої майбутньої родини.

Тієї ночі вони пережили перший штурм. Ворожі воїни намагалися прорвати захист табору, але завдяки добре спланованій обороні і пасткам, вони змогли відбити атаку.

Під час бою Василиса виявилася справжнім воїном: вона рухалася швидко, точно, і її сили були незламні. Вона не тільки обороняла свою територію, але й рятувала своїх побратимів, які потрапили в небезпеку.

Феш бився поруч з нею, його серце билося в унісон з її рухами. Вони були командою. Кожен рух був узгоджений, кожен жест – сигналом для іншого.

Після кількох годин боротьби, коли ворог відступив, здавалося, що все закінчено.