Леонід Олександрович Сапожніков - Криве дзеркало війни. Міфи та загадки Другої світової

оголосили «класовими ворогами». Вже не ставили до стінки, але відправляли в табори НКВС за вигаданими звинуваченнями. Тоді ж, у 1930-ті роки, цензура заборонила засобам масової інформації будь-які згадки про проституцію в СРСР. До середини 1980-х офіційно проголошувалося, що у нас з нею давно покінчено і що вона існує тільки в «загниваючому капіталістичному світі». А вона була!

Тому й виявилася такою живучою легенда про борделі для союзників. Радянські люди добре знали звичай вітчизняної пропаганди не називати речі своїми іменами і традиційно підозрювали її у брехні. «Інтерклуб, кажете? Все з ним зрозуміло!..». Але навіть найбільший брехун інколи каже правду.

А фільм Олексія Учителя так і не було знято: Міністерство культури Росії відмовилось його фінансувати. Голлівуд же погодився, але за умови, що не буде російського режисера та російських акторів. Чорнушний проект пішов на дно, як горезвісна баржа з легенди.

Фатальна жінка Третього рейху

Як Уолліс Сімпсон завадила Гітлеру перемогти

Чи може жінка — не імператриця і не королева — змінити хід історії? Не кинджалом, як Шарлотта Корде, яка вбила Марата, і не браунінгом, як Фанні Каплан, а винятково своїми чарами? Принаймні одній жінці, американці зі штату Пенсильванія, це вдалося. Без неї події Другої світової війни, а отже й післявоєнні, склалися б зовсім інакше. Але світ вбачає в Уолліс Сімпсон та її королі лише героїв легендарної love story...

Китайський дебют

Мало яка дівчина не мріє про принца. Негарна і тверезомисляча міс Уолліс не ставила поперечку так високо. Вона вважала, що життя вдалося, коли 1916 року їй, двадцятирічній, освідчився морський льотчик Уїнфілд Спенсер. Вони жили разом, часто сварячись, десять років і остаточно розійшлися в Китаї, де служив Спенсер. Горда Уолліс не пробачила, що він напідпитку підняв на неї руку. А Уїнфілд напився, бо дізнався про двох її коханців...

Уолліс залишилася в чужій країні майже без грошей, проте й не думала сумувати. Її капіталом була владна авантюрна вдача, помножена на сексуальність. Вона давно переконалася, що ця гримуча суміш невідпорно діє на чоловіків певного типу. Настав час використати цей капітал професійно.

Згодом недоброзичливці поширювали чутки, що вона працювала в шанхайському борделі. Це не зовсім так — беріть вище! Уолліс була escort woman — жінкою, яка супроводжує заможних клієнтів на бенкети, вечірки, до ресторанів тощо. Решта — за окремим тарифом.

Вона і в юності не комплексувала через зовнішність, а з віком стала в ній абсолютно впевнена. В очах чоловіків така впевненість часто заміняє вроду. До того ж Уолліс вправно маскувала вади своєї зовнішності — приміром, не носила каблучок, щоб не привертати увагу до завеликих і досить кістлявих кистей рук. Зате вуха вона мала гарні й підкреслювала це кліпсами.

1928 року американець Ернест Сімпсон запропонував їй руку та серце. Він був співвласником англійської брокерської компанії в галузі морських перевезень — не романтична, але прибуткова сфера діяльності... Так Уолліс Сімпсон опинилася в Лондоні.

Знайомство з принцем

Ернеста Сімпсона, а отже і його дружину, приймали у світському товаристві. Уолліс як добрий психолог швидко адаптувалась у цьому середовищі. Одна з її нових приятельок — віконтеса Телма Фьорніс — виявилася коханкою принца Уельського, старшого сина короля Георга V. Уолліс зустріла спадкоємця престолу в будинку Телми й навіть бровою не ворухнула. Принц дуже здивувався: він звик, що жінки, зустрівши його, мінилися на обличчі. А ця американка ще й насмілилася йому сказати з якогось дрібного приводу: «Ви мене розчарували, ваша високосте!».

Телма зрозуміла, що припустилася великої помилки. Вона запросила Уолліс, бажаючи похвалитися перед нею своїм принцем, а тепер може його втратити. Адже вона знала, що його мазохістській високості потрібна домінуюча стерва. Телма ненайкраще грала цю роль, натомість Уолліс просто в ній жила!

Тепер вона на правах знайомої спілкувалася із принцем на світських раутах і поводилася з ним дедалі вільніше. Могла легенько ляснути по руці, коли він намагався щось узяти з блюда без виделки, чи вийняти у нього з рота цигарку, вважаючи паління недоречним. Присутні перезиралися й обурено перешіптувались, а принц аж світився.

Багаття його пристрасті, як писали у старовинних романах, розгорялося повільно, але невгасимо. Познайомившись у 1931-му році, вони стали таємними коханцями в 1934-му. Невдовзі про це дізнався весь лондонський бомонд — і чоловік теж. Втім, Ернест Сімпсон не заперечував: адже він, що не кажіть, породичався із сином короля!..

Ті самі й Ріббентроп

Принц возив кохану в Альпи кататися на лижах, до Відня — танцювати вальс, до Будапешта — слухати пісні циганів, дарував їй коштовності та розкішне вбрання. Інша жінка вважала б, що зірвала в житті джекпот. Але тільки не Уолліс! Бути абсолютно вірною навіть принцу було над її сили.

1934 року до Лондона почав учащати вповноважений Гітлера Ріббентроп (ішлося про перегляд деяких пунктів Версальської угоди). Уолліс визначила з першого погляду, що він перед нею не встоїть. Замість «любовного трикутника» (Уолліс — чоловік — принц) намітився чотирикутник із політичним забарвленням.

Іоахім Ріббентроп прислужився Гітлеру перед приходом нацистів до влади (зокрема, надав йому свою віллу під Берліном для таємних переговорів з рейхсканцлером фон Папеном). Враховуючи, що він жив колись в Англії і добре знав цю дуже важливу для Гітлера країну, вдячний фюрер зробив його своїм радником із зовнішньої політики. А Гіммлер, у свою чергу, присвоїв Ріббентропу звання штандартенфюрера СС.

В особистому житті Ріббентропа все теж було чудово. 1920 року він одружився з дочкою найбільшого німецького виробника шампанських вин. Такі шлюби зазвичай укладають з розрахунку, але Ріббентроп цінував Аннелізе Хенкель і як жінку. Йому потрібна була саме така: розумна, рішуча й безмежно упевнена в собі. Не дивно, що в Лондоні він легко й охоче став здобиччю Уолліс Сімпсон.

Чим же він її привабив? Елегантно одягнений блакитноокий блондин, що добре танцює, — це чудово. Перспективний німецький дипломат, якому пророкують крісло міністра іноземних справ, — прекрасно! Але заради цього ризикувати коханням майбутнього короля?! Ні, в цьому списку чогось явно бракує. Щоб зрадити принца, був потрібен вагоміший стимул.

Четверо синів короля Георга V успадкували від матері німецьку кров, але тільки старший, Девід, він же принц Уельський, був германофілом. Він змолоду обожнював усе німецьке — від пива до автомобілів — і захоплювався німецьким «орднунгом». Принц гаряче вітав перемогу Гітлера на виборах: ось хто потрібен Німеччині! Уолліс