Харукі Муракамі - Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі, Харукі Муракамі

роботу, як забажаю. Щось перенести на потім, десь скоротити. Звісно, під кінець мушу все збалансувати. Я ж не бог, загальний час мені не підвладний. Але частково підкорегувати можу.

— Розумієш, я маю особисту розмову, — сказав Цкуру. — Якщо ти зараз зайнятий, то я прийду іншим разом, коли тобі буде зручно.

— За час не думай. Ти ж спеціально прийшов. Побалакаємо собі тут, скільки забажаєш.

Цкуру сів на чорну двомісну канапу, а Червоний — на крісло навпроти. їх розділяв маленький овальний столик, на якому стояла масивна скляна попільничка. Червоний іще раз узяв до рук візитну картку Цкуру й уважно розглянув її з усіх боків.

— Ось як? То наш Цкуру Тадзакі справді будує залізничні станції, як і мріяв у дитинстві?

— Я хотів би так сказати, але, на жаль, мені майже не випадає такої можливості, — сказав Цкуру. — Адже у місті нових ліній уже не прокладають. Я переважно займаюся перебудовою та реконструкцією вже готових станцій. Усуваю перешкоди для неповносправних, установлюю багатофункціональні туалети і захисні огорожі, розширюю площу торгових точок, будую переходи для пересадки між різними лініями... Змінюються соціальні функції станції — і разом із тим з’являється нова робота.

— Але ти все-таки маєш справу із залізничними станціями, так?

— Так.

— Одружився? — Та ні, поки шо я сам.

Червоний заклав ногу на ногу, змахнув зі штанини непрохану ворсинку.

— А я раз був одружився. У двадцять сім. Але за півтора року розійшовся. Відтоді я сам. Самому легше. Часу не марнуєш дарма. Ти теж тому неодружений?

— Та ні, не тому. Я не проти одружитися. Часу мені аж ніяк не бракує, навіть навпаки. Просто я ше не зустрів відповідної людини. Цкуру згадав Сару. Може, вона є тією відповідною людиною? Але хіба він уже її добре знає? Та й вона його також іще ні. Потрібно більше часу.

— Бачу, твій бізнес процвітає, — сказав Цкуру й оглянув його охайний кабінетик.

Раніше хлопці в компанії зверталися один до одного по-панібратськи «старий». Але зустрівшись після шістнадцятирічної перерви, Цкуру спіймав себе на думці, що йому тепер якось ніяково вживати таке дружнє звертання. Хоча Червоний і звернувся до нього, як колись, однак сам Цкуру відчував опір до такої безпосередності. Це перестало звучати для нього природно.

— Ну, так, тепер у мене справи йдуть непогано, — сказав Червоний.

Тоді кашлянув.

— Знаєш, чим я займаюся?

— Орієнтуюся. Якщо написане в інтернеті — правда.

Червоний засміявся: — Чистісінька правда. Як написано, так і є. Хоча найважливішого, звісно, не написано, — сказавши це, Червоний постукав себе пальцем у скроню. — Це як із шеф-кухарем. У рецептах він також не пише свого секрету.

— Я зрозумів, шо ваша фірма займається підготов¬ кою і вихованням кадрів для бізнесу.

— Саме так. Ми виховуємо нових працівників для роботи у певній фірмі, перевиховуємо середню управлінську ланку. Таку послугу пропонуємо для бізнесу. Готуємо кожну програму на індивідуальне замовлення і працюємо ефективно й професійно. Бізнес виграє при цьому, бо економить час і зусилля.

— Надаєте аутсорсингові послуги з виховання працівників, — сказав Цкуру.

— Саме так. А все почалося з однієї моєї ідеї. Таке часто надибуєш у коміксах. Раптом у голові спалахує жарівка. Точнісінько так було і зі мною. У мене повірив директор фірми, де я працював, і дав гроші на започаткування справи. Мені пошастило з його підтримкою, бо інакше нічого не вдалося би.

— А звідки в тебе з’явилася ідея?

Червоний засміявся.

— У цьому не було нічого складного. Після університету я влаштувався працювати у великий банк, однак робота була нецікавою. Мною керували справжнісінькі нездари. Думали лише про свою шкуру і не бачили далі власного носа. На перспективу не думав ніхто. Я зрозумів: якщо в одному з найкращих банків Японії такі справи, то ця країна не має майбутнього. Три роки я працював, не знаю й сам, на що надіявся, але ситуація на краще не змінилася. Навіть погіршилася. Тоді я ви¬ рішив змінити роботу — і пішов працювати у фірму, що займається швидким кредитуванням під високі відсотки. Директор сам запропонував мені до них перейти, бо чомусь мене вподобав. Я мав більше свободи, і сама робота була цікавішою. Однак і там мої погляди розійшлися з міркуваннями керівництва, і за два роки я звільнився, попередньо вибачившись перед шефом.

Червоний витяг із кишені червону пачку «Мальборо».

— Не проти, якщо я куритиму?

— Звісно, ні.

Червоний прикурив цигарку маленькою золотою запальничкою. Примруживши очі, повільно затягнувся, а тоді випустив дим.

— Знаю, що треба кинути. Але не можу. Якщо кину, не зможу працювати. Тобі колись доводилося кидати?

Цкуру ніколи не пробував курити.

Червоний продовжив:

— Очевидно, я не надаюся для того, щоби працювати на інших. На перший погляд, цього про мене не скажеш, та й сам я також цього не розумів, поки не пішов на роботу. Але так справді є. Трісь — і в моїй голові щось перемикається, коли якісь ідіоти починають мною командувати. Така людина, як я, не може працювати на когось. Тому я відважився. Побачив, що в мене немає іншого виходу, ніж почати робити щось самому.

Червоний витримав невелику паузу. Наче намагаючись дістатися до далекого минулого, поглядом стежив за фіолетовим димом від цигарки, що плівся догори.

— Працюючи на інших, я зрозумів іще одну річ. Біль¬ шість людей не відчуває жодного внутрішнього опору супроти того, щоби коритися наказам. Навіть навпаки — вони радіють. Звісно, нарікають, але це ж несерйозно. Просто люблять понарікати. Люди губляться, коли їм кажеш, щоби думали власною головою, приймали відповідальні рішення. Ну, то я вирішив, що з цього можна зробити бізнес. Дуже просто. Розумієш?

Цкуру промовчав. Адже його думки не питали.

— Тоді сів і написав усе, що зміг згадати, — все те, чого не люблю, не хочу робити, не хочу, щоби зі мною робили. Потім на основі цього уклав план: як ефективно підготувати кадри, котрі діяли б системно, виконуючи накази згори. План то я придумав, але багато ідей поцупив. Дуже допомогла практика, яку я проходив у банку, як новий працівник. До того я додав трохи релігійних культів, трохи техніки семінарів для саморозвитку. Простудіював роботу аналогічного бізнесу в Америці. Прочитав купу книжок із психології. Я використовував різне — досвід нацистських есесівців,