Ванда Трезор - Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор

- А коли автобус із райцентру назад їде? Тобто, коли друга ходка? - спитала я бабу по місцевому, як тут говорили.

- Так о дванадцятій їде знов. Що, думаєш, повернеться твій полюбовник? - одразу ж просікла баба тему. - Ну-ну! Може, він і повернеться, а от твій справжній жених - вже тю-тю! З Джульєттою він. Все! Хомут начепила, на шию сіла, ноги звісила і грудьми перед ним трясе!

- Як це? - не зрозуміла я баби Вальчиної гомерівської образності.

- Вона йому на тебе всього наговорила, розказала, яка ти хвойда, і він тепер до неї залицяється! Звичайно! Там на прилавку такий сором виставила, що кожен мужик буде облизуватися! Вони вже про якусь Стралію говорять! Кенгуру, каже, покажу тобі! Тьфу! - баба знову сплюнула. - До чого дійшли! На людях про свої безсоромні кенгуру розказують! Піду я, з вами поведешся, то потім нерви не на місці! Лікар сказав пити для голови таблетки, а я їх кудись запхала… Треба одразу дві випити! А то як наслухаєшся тут про кенгуру, то не спиш потім пів ночі!

Баба потягнула свою кравчучку далі, щось бурмочучи під ніс, а я з усієї цієї історії зрозуміла, що Володимир застряг в магазині надовго.

Напевно, сказав Джульєтті, що він мій жених, коли в магазин прийшов. Джульєтта ж така дама, як я зрозуміла, що привабливого чоловіка з поля зору не випустить. А тут зайшов до сільської крамнички майже принц: в костюмі, краватці, при повному параді!

Напевно, розговорилися, а баба Валька все почула й перекрутила по-своєму. Але мені байдуже було до Володимира й Джульєтти! Я тривожилася за Максима! Де він? Чому поїхав?! Невже й справді кинув мене? Хоча, з іншого боку... Я ж йому ніхто! Казав, що кохає, а сам і не кохав!

Сльози навернулися на очі, я поплелася в своє подвір'я, охоплена сум'яттям і тривогою. Ох, а до дванадцятої, коли приїде до села “друга ходка”, ще було дуже далеко!

_________

*Серіал придумано авторкою.