Анна Лерой - Мої сімейні обставини, Анна Лерой

— Тому що результатом був вибух, який обвалив західну стіну кухні та істотно покосив мансарду. Всю осінь я ремонтував стіну: носив будматеріали, викладав цеглини, рівняв, штукатурив і білив. Дорослі, звичайно, допомагали, але основну роботу я повинен був виконати сам. Я встиг повернути будинку нормальний вигляд до холодів. Однак зеллєділля з тих пір стало для мене забороненою темою.

— Можна було виїхати з міста ...

— Мені було тринадцять, занадто мало для такого відповідального кроку!

— Але думки були? — я згадую себе в такому віці.

— Звичайно, — погоджується зі мною Алілль. — Але я вирішив, перш ніж організувати втечу, мені варто гарненько підготуватися. По-перше, прочитати всі книги, які стосувалися не тільки зіллєділля, а й географії, історії та економіки. Адже я збирався в інші землі, де жили зовсім чужі люди. Важливо було знати, як і що мені робити після втечі…

— А по-друге?

— На першому пункті я і зупинився, — хмикнув мій співрозмовник. — Книга за книгою — і праці з зіллєділля здалися мені миліше самого зіллєділля, а бібліотеки та архіви стали другою домівкою. Але, якби не було того вибуху, я б не дізнався цього. Можливо, був би торговцем, як батько.

— Ніхто не знає, — я знизую плечима.

— Дійсно, ніхто.

На цих словах навколо нас запановує відносна тиша. Питання «що було б, якщо» мене цікавить вже багато років, але як і раніше залишається без відповіді. Коли воно починає мучити мене занадто сильно, я згадую, що цим знецінюю всі свої рішення і дії, своє минуле. Але це життя, яким би воно не було, моє. Від початку і до самого його кінця.