Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

Розділ 28

І я дотримала свого слова. Не прийшла до Гордія в той день та і в наступні теж. Весь час проводила на роботі, а кожну вільну хвилину витрачала на свій блог. Три тижні швидко пролетіли. Особливо, коли мені доводилося майже до ночі репетирувати дефіле для показу Діни. Вона хотіла, щоб усе було на найвищому рівні. Раніше я й не здогадувалася, що Діна така прискіплива. Вона доводила моделей до знемоги своїми постійними вимогами. А скільки дівчат просто відмовилися від цього показу, бо не витримали її характеру. Хоч було важко, мені все ж не хотілося підставляти Діну. Та і для мене це була надзвичайна можливість. Цей показ міг допомогти моїй кар'єрі стрімко злетіти вверх. З цього дефіле зробили ледь не шоу в стилі Victoria's Secret.

Я спокійно сиділа на стільці, а в цей час візажист наносив на моє обличчя макіяж. Краєм ока глянула на Стеллу, що сиділа збоку. І хоч ми не часто спілкувалися, мені чомусь все ж не дуже подобалася її присутність. Вона перебирала пальцями, поклавши руки на свої коліна. Її нога безупинно стукала по підлозі, наче вона хвилювалася.

— Нервуєш? — спитала я, розглядаючи її у дзеркалі.

Вона зустрілася зі мною своїм поглядом і, здається, трохи розслабилася.

— Це мій перший показ, — відповіла дівчина. — Я не модель, тому це все трохи не для мене.

— Чому тоді Діна запросила тебе бути однією з учасниць цього шоу? — поцікавилася я.

— Закрий губки, — заговорив до мене Стас — візажист.

Він почав наносити на мої губи темно-бордову матову помаду. Вона була такою стійкою, що ніколи б, мабуть, не розмазалася.

— Ти що не знаєш, яка тематика показу? — спитала Стелла, усміхнувшись. — Уявляєш, який фурор викличе твій та мій вихід.

— А ти популярна гонщиця серед цієї спортивної еліти? — поцікавилася я. — Вибач, не надто обізнана в цьому.

— Це дивно, якщо врахувати хто твій чоловік, — буркнула вона. — Популярна не я, а мій батько. Він багаторазовий чемпіон з перегонів. Один з найвідоміших гонщиків у нашій країні. Він навіть брав участь у європейських чемпіонатах, але отримав сильну травму. Після цього він вирішив відмовитися від перегонів. Я ж захотіла довести йому, що жінки теж можуть стати чемпіонами.

— Феміністка? — спитала я, піднявши одну брову.

— Можливо, — відповіла вона. — Спорт для чоловіків, керівні посади для чоловіків і перегони, виявляється, теж лише для чоловіків. Так вважає мій батько. У мене інколи таке враження, що він шкодує, що у нього донька, а не син.

— Ти одна дитина в сім'ї?

— Так! — Стелла кивнула. — Моя мама померла, коли я була маленькою. Завжди були лише я та батько, але він ніколи не сприймав мене як рівню собі. Я хочу довести йому, що гідна називатися його донькою.

— Високі цілі — це круто, — пробурмотіла я. — Хотіла б побажати тобі успіхів у перегонах, але ти сама розумієш хто, на мою думку, повинен отримати кубок.

— Мені не потрібен той дурнуватий кубок, — сказала Стелла і насупилася. — Я лише хочу, щоб батько помітив мене.

— Тоді бажаю тобі успіхів у цьому.

— Дякую.

— І не хвилюйся за цей показ. У тебе чудова хода і зовнішність теж красива. Так, ти не модель, але у тебе хороші дані, щоб таки стати нею.

— Модель... — Стелла скривилася. — Це занадто жіноча робота.

— Ох, точно! — Я закотила очі. — Забула, що ти у нас феміністка. А як щодо хлопців?

Я зацікавлено подивилася на неї, а вона байдуже знизала плечима. Їй що, дівчата подобаються? Ні, я не маю нічого проти, але Стелла точно з тих, чия зовнішність зводить чоловіків з розуму.

— Я гетеро, якщо тебе це цікавить, — сказала вона, — але одного разу я цілувалася з дівчиною. Мені сподобалося, правда. Це був цікавий досвід.

Я трохи напружилася від її пильного погляду, яким вона пройшлася по моєму обличчі та тілу, зупиняючись на ногах. Стелла раптом засміялася.

— Бачила б ти своє обличчя, Поліно!

— Твій погляд лякає мене, — пробурмотіла я.

— Взагалі навіщо зараз жінкам чоловіки? — спитала дівчина, розглядаючи себе у дзеркалі. — Знаєш, скільки дівчат не отримують задоволення під час сексу з чоловіками? Вони ж завжди думають лише про себе та свої потреби. Жінки вірять у кохання, а чоловіки просто використовують їх для себе, обманюють. Їм не потрібні почуття, повір. Вони розповідають, що ледь не боги в ліжку, а коли доходить до діла, то це — повний провал. Принаймні, у мене завжди так було. А у тебе?

Я трохи розгубилася. Взагалі чому ми зараз говоримо про це?

— З Гордієм все прекрасно в цьому плані, — пробурмотіла я.

— Логічно! — Стелла закотила очі. — Він любить тебе, а тому й дбає про те, щоб ти теж отримала насолоду. Насправді таке дуже рідко буває. Мабуть, мені просто не щастить на чоловіків. Та навіщо вони взагалі потрібні? Зараз стільки різноманітних іграшок є. — Вона смішно порухала бровами. — Я краще сама подбаю про своє задоволення, аніж віддамся якомусь брудному виродку.

Вона піднялася зі стільця та покрутилася перед дзеркалом. У неї справді була чудова підтягнута фігура, на яку точно задивляються чоловіки. В дечому вона таки мала рацію, але Стелла аж занадто категорична до протилежної статі. Я задумано подивилася на себе у дзеркало. А що, якщо з Гордієм у ліжку виявиться відстійно? Мабуть, моє кохання до нього зникне в ту ж мить. Я постукала пальцем по своїх губах, адже це звучало як справжній план. Можливо, мені таки вдасться позбутися цих дурних почуттів до нього.

Я хмикнула та теж піднялася зі стільця. Стас якраз закінчив з моїм макіяжем. Я усміхнулася, вдивляючись у своє обличчя. На моїх повіках були чорні тіні з червоними стрілками та білим відтінком у кутиках. Таким чином мої очі були ще виразнішими. Я поправила аж занадто вузький шкіряний топ та коротку спідницю. На ній була цифра двадцять три, як на автомобілі Гордія. Взагалі я відчувала себе так, наче одна з тих спортивних автівок. Може, червоний Мазераті? Або ж Ламборгіні... Хіба не про такі авто усі мріють?

— Ви готові? — спитала у нас Діна, заглянувши в гримерку.

— Так! — відповіла я. — Готові.

— Чудово! Через десять хвилин усе розпочнеться. Ти, — вона показала пальцем на мене, — відкриваєш показ, а Стелла одразу за тобою. Запам'ятайте, що усе так, як і на репетиціях. У вас хвилина, щоб переодягнутися після першого виходу.

Я трохи знервовано усміхнулася їй, бо чомусь почала хвилюватися. Там, мабуть, багато людей буде. Цікаво, чи Гордій прийшов? Мабуть, так. Його ж дідусь теж тут. Взагалі не розумію, чому він досі не повернувся у свою Англію? Напевно, вирішив залишитися до кінця чемпіонату. Все-таки він надто сильно хвилюється за Гордія.
Я знову глянула на себе у дзеркало, глибоко вдихнула і попрямувала до виходу.
Ми зупинилися біля великої ширми, перед якою був довжелезний подіум. На самісінькому початку подіуму стояв той автомобіль, який привезли з Японії. Він знаходився у великому скляному кубі, навколо якого нам доведеться ефективно пройти та зробити точку. Незначний шум свідчив про те, що гості уже сиділи вздовж подіуму. Я швидко підтягнула чорні шкіряні ботфорти, що досягали мені майже до стегон, а також поправила топ на грудях. Відкинула волосся з плечей та високо підняла голову, випрямляючи спину.

— Три! — сказав біля мене постановник дефіле. Я глибоко вдихнула та видихнула. — Два! Один!

Я піднялася сходами на подіум і зупинилася по центру. Якраз у цей момент засвітилися лампи, що були направлені у мою сторону. Заграла популярна рок-пісня і в потрібний момент я впевнено попрямувала вперед, виляючи стегнами. Мої підбори стукали об підлогу в такт музиці, що мало б виглядати дуже ефектно. Я дивилася прямо перед собою, сконцентрувавшись на уявній точці. Не бачила абсолютно нікого, адже для мене в цей момент існувала лише музика та подіум. Я обійшла скляний куб навколо автомобіля та зупинилася по центру. Поклала свої руки по обидва боки та відвела ліву ногу вбік, переносячи усю вагу на праву. Потім зробила те саме з іншою ногою, а після цього опустила руки вздовж свого тіла та ефектно розвернулася. Назад довелося йти не по центру, а зліва, адже мені на зустріч уже прямувала Стелла.

Коли я повернулася за ширму, то одразу ж почала переодягатися. На другому виході я була в вузькій червоній латексній сукні з білими смугами по боках та чорним поясом, що підкреслював мою талію. Я швидко перевзулася в чорні черевики з масивною високою підошвою та схопила шкіряну сумочку, що була створена для цієї сукні. Не зчулася, як мені довелося знову виходити. Тепер уже не було ніякого хвилювання і я почувалася впевненіше. Коли підійшла до точки біля автомобіля, то відкинула волосся з плечей та усміхнулася, глянувши на камеру. Після цього знову зробила ефектний розворот і повернулася на початок подіуму. Для останнього виходу мені підібрали коротку шкіряну сукню білого кольору, на яку прикріплявся довгий шлейф з фатину. Червоні туфлі на височенних шпильках додавали образу ефективності. Я поправила масивні аксесуари на своїй шиї та знову попрямувала на подіум. Цей вихід, мабуть, був одним з найкращих у моєму житті. Я так і відчувала зацікавлені погляди в мою сторону. Безперечно це все ця божественна сукня, яку придумала Діна Забелло.

Коли показ завершився усі моделі востаннє пройшлися подіумом, а на сцену вийшла Діна. Усі піднялися зі своїх стільців та почали їй аплодувати. Я усміхнулася, бо справді відчувала гордість за себе. Ще ніколи мені не було так комфортно на показі. Ця музика, тематика, одяг, ідея та постановка — усе було ідеальним. Діна з вдячністю поклонилася перед гостями. Ми ж попрямували назад до гримерки. Стелла дивно усміхалася, але я вирішила не питати, що з нею сталося. Мабуть, їй таки сподобалося бути моделлю. Я швидко переодягнулася в шовкову сукню світло-салатового кольору без бретелей. Мені так сподобався цей колір, що я вирішила прийти саме у ній на це свято. Свій образ я доповнила вузькими сріблястими туфлями на тонких шпильках та такого ж кольору сумочкою. Я поправила своє волосся, що спадало легкими локонами. Змінювати макіяж не було сенсу, тому я залишила його таким же.

Я вийшла з гримерки та попрямувала до зали, де мала відбутися презентація автомобіля. Людей було надто багато, а я намагалася очима знайти Гордія, або хоча б його дідуся. Раптом до моєї руки хтось доторкнувся. Я здригнулася, а коли повернула голову, то помітила перед собою чоловіка, якого бачила колись на виставці. Він усміхнувся мені, але чомусь не поспішав забирати свою долоню.

— Ви ще не забули мене, Поліно? — спитав чоловік.

— Ем, ми бачилися раніше, — відповіла я та спробувала усміхнутися. — Едуард? Якщо не помиляюся.

— Не помиляєтеся.

Він усміхнувся, дивлячись мені в очі. Чоловік раптом обережно взяв мою руку та підніс її до своїх губ. Я трохи здивувалася, бо не очікувала такого. Мої очі, мабуть, стали вдвічі більшими. Едуард був доволі привабливим чоловіком, але йому точно не менше сорока.

— Ви надзвичайно красива, Поліно! — почав говорити він. — Цей подіум створений для вас. Ви тріпотіли, наче метелик, йдучи по ньому. Я в захваті від вас, чесно. Ніколи раніше не зустрічав настільки ефектної жінки. Вибачте, якщо говорю щось не те, але просто не можу стримати своїх емоцій. Погляду неможливо відвести від вашої краси. У вас усе ідеально.

— Д-д-дякую, — трохи розгублено відповіла я.

Раптом хтось міцно обійняв мене за талію, змушуючи забрати свою руку від лап Едуарда. Я вдихнула запах Гордія, що стояв дуже близько до мене та підняла на нього свій погляд. Він раптом охопив моє обличчя руками та поцілував. Грубо, по-власницьки, наче хотів показати усім, що я належу лише йому...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно