Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

- Розводь ніжки, - сказала, як і звичайно.

Лола заплющила очі і підкорилася.

- Ух ти, - почула слова майстра. - Ти сьогодні з іграшкою!

Не спитала, констатувала.

Лола так і не змогла розплющити очі. Їй було так соромно! Навіть гірше, ніж у п'ятому класі, коли задерлася спідниця. Якби вона вміла червоніти, то почервоніла б уся, включаючи пробку.

- Я... - постаралася виправдатися. - Мій хлопець... - почала ще раз.

- Це круто, - раптом почула від майстра зовсім несподівані слова, - коли пари урізноманітнять свій секс іграшками. Ми з чоловіком теж іноді таким балуємося.

У голосі жінки явно прозирало розуміння, навіть якась солідарність.

Віка розпочала процедуру. Лола, незважаючи на розміри пробки та дивні обставини її застосування, вже встигла трохи збудитися. Але, дякувати Богу, шугарінг - процедура, яка не передбачає приємних відчуттів. Тому збудження майже одразу пройшло. А ось незручність і сором все одно залишилися.

Якось дотерпівши до кінця процедури, практично не відповідаючи на балаканину Вікі, Лола швидко розплатилася і майже бігом покинула салон.

Ну... бігом, звісно, ​​не виходило. Заважала злощасна пробка, чорт би її забрав! Тому Лола повільно пішла до зупинки автобуса, тільки іншого, щоби їхати на квартиру для зустрічей. Що ще вигадав Гордій? Поки що жодних вказівок від нього не надходило.

Потрібний автобус приїхав майже відразу, і вже за двадцять хвилин Лола входила до знайомого під'їзду.

Піднявшись на потрібний поверх і відкривши замки своїми ключами, Лола зайшла в напівтемний коридор, який плавно перетікав у вітальню. Вона зупинилася на порозі в нерішучості. Їй здалося, чи вона справді вловила запах чоловіка, якого не бачила майже два тижні. Невже й досі не вивітрився? Чи їй просто хочеться відчути його присутність?
 

Їй не хотілося вмикати світло, щоб ілюзія того, що чоловік тут, поруч, не розвіялася. Світло від вуличних ліхтарів проникало через незашторені вікна. І раптом у цьому світлі вона побачила чоловічу постать, яка, вставши з дивана, зробила крок до неї.

Розбійник? Злодій?

Серце ухнуло в п'яти і затремтіло переляканим зайцем.

- Ну, привіт, лялечка, - раптом почула знайомий і такий рідний голос. - Сумувала?

Так, то був він. Злодій, який вкрав її серце. Чоловік, який заволодів її душею.

- Так... - тихо зізналася.

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно