Василь Головачов - Простір неспокою

поглядом. “Як за одну мить може змінитися думка про людину. Леон, виявляється, непоганий хлопець. Ось тільки в наших з Аларікою стосунках не розібрався зовсім. Усе таке хитке, розпливчасте… Що ж за людина був Сергій Ребров, коли він для Аларіки й досі еталон?.. Цікаво, навіщо вона мене шукала?..”

Швидколіт безшумно опустився поряд з контейнерами. Томах відсунув прозорий ковпак і першим стрибнув на землю.

Біля контейнерів уже стояли швидкольоти оперативної служби УАРС, технічного сектора управління, юрмилися люди.

Назустріч Томаху ступив цибатий, гостроносий, з ріденькою сивиною старий у формі експерта першого рангу.

— Матеріал стінок контейнерів деформаційно несталий, — сказав він хриплувато. — Враження таке, ніби контейнери випробували тривекторний ТФ-резонанс.

— Спасибі, Бруно, — мовив Станіслав. — Уже перевірили вміст контейнерів?

— Так, звичайно. Обладнання тераформістів: комплекти для гірничо-підривних робіт, генератори плазми й таке інше.

Томах обернувся до Богданова.

— Безперечно, це зниклі вантажі, ті, що для Садальмелека. Збігається все до дрібниць. А чого вони опинилися на Землі — хоч убий, не збагну!

— Комплекти для гірничо-підривних робіт… — поволі проказав Богданов. — Такий же вантаж посилали на Шемалі і в систему Суїнберна.

— Несподіваний висновок напрошується. Треба б дізнатися в центрі далекої розвідки, чи не пропадали у них такі вантажі?

— Далека розвідка не використовує комплекти для гірничо-підривних робіт і обладнання тераформістів, але запитати їх можна. Між іншим, контейнери виявив Гнат. Таланить же хлопцю на відкриття…

— Він запрошував мене на ігри чемпіонату Системи, завтра перший матч. Не бажаєш піти заради цікавості? Все ж гравець він першокласний, та й гра сама по собі красива, не пошкодуєш.

Богданов завагався.

— Навряд чи вдасться вибратися, але на всяк випадок нагадай завтра. Я б пішов тільки тому, що Гнат гратиме на такому рівні, можливо, востаннє… То тепер куди — в далеку розвідку чи зразу у відділ?

— Треба взнати, що нового у Тектуманідзе, потім уже до себе у відділ. По-моєму, Керрі невдоволений тим, що справа посувається повільно.

— Ми в цьому не винні. Надто вже розсіяна потрібна інформація, та й склад оперативних груп обмежений. Щодо Гната, то ти маєш слушність в одному: його допомога нам би ой як знадобилася.

До них знову підійшов схожий на журавля експерт техсектора.

— Скоро кінчаємо, докладні дані аналізу матиме сьогодні ввечері.

— Гаразд, Бруно, — кивнув Богданов. — Я викликав бригаду транспортного забезпечення, вона доставить контейнери за призначенням. Дякуємо.

— Нема за що, — буркнув Бруно, потоптався і додав: — Ваш стажер виявив на контейнерах цікаву деталь, хочете подивитись?

Він підвів інспекторів до одного з контейнерів.

— Ось…

Богданов помацав пальцями викарбуване в стінці заглиблення, схоже на слід босої ноги людини, нагнувся.

— Це? — Він якусь мить розглядав слід. — А знаєте, я десь уже його бачив…

— Ну й що? — знизав плечима Станіслав. — Знак якоїсь фірми, мабуть.

— Ні-ні, я бачив щось подібне, і зовсім недавно. — Богданов наморщив лоба, замислився. — Ні, не пам’ятаю, — сказав з досадою. — Але що бачив, це точно. Загалом форма справді цікава.

Експерт докірливо глянув на нього.

— Ех ви, спостерігачі! Справа не у формі, хоч і вона змушує задуматися. Весь фокус у тому, що ми не знаємо, яким способом зроблено це заглиблення. Матеріал стінок контейнерів — порошок з магнієвим каркасом, ви розумієте? Магнітні лінії гладенькі, в них неможливо зробити заглиблення.

Бруно знову обвів поглядом принишклих інспекторів і махнув рукою.

— Потім докумекаєте, наше діло надіслати у відділ ззедення з результатами аналізів та нашими висновками.

Уже коли швидколіт злинув у небо і пустир з контейнерами став маленькою латочкою на жовто-зеленому килимі землі, Богданов ляснув себе по лобі:

— Я згадав, де бачив такий знак. На Шемалі у квартир’єрів…

Станіслав здивовано присвиснув.

У відділі на них чекало повідомлення від Тектуманідзе, одержане через канал спецсектора.

— Про вовка помовка, — сказав Томах, вислухавши рапорт чергового по відділу. — Що ж, послухаємо, чим Шалва нас порадує…

Інспектор увімкнув відеозапис.

— Славо і Микито, моє вам шанування, — сказав Тектуманідзе. Мовби заздалегідь знав, що саме вони першими слухатимуть його повідомлення. — Я дещо розкопав по вашій лінії. Керрі натякнув, що ви продовжуєте роботу з “дзеркалами”. Перше: мої експерти мало не до гвинтика розібрали другу станцію над Дзором, ту саму резервну, на якій гостював хтось невідомий. Слідів — жодних, якщо за ці сліди не вважати відсутність програм у бортовому комп’ютері. Таке враження, ніби записи на фероголках стерли. Як це можна здійснити без порушення структури ферокристалів — я не знаю. Експерти також. Крім того, виявлено один незвичайний знак, я покажу його згодом Друге: перед тим, як зникнути… вибач, Микито, — Тектуманідзе глянув просто в розтвор відеокамери; очі в нього були почервонілі й ніби налиті слізьми.

Томах крадькома зиркнув на Богданова, але в того лише випнулися жовна і звузились очі.

— Перед тим, як зникнути, — вів далі Тектуманідзе, — Василь намагався реалізувати ідею глобальної гіпнообробки Дзора. На його замовлення постачальники доставили у важкодоступний гірський район планети гіпногенератор — проґавили служби контролю наслідків. Своїми руками він склав випромінювачі й мав намір увімкнути генератор. На думку Василя, — ми знайшли його