Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

(Фехтуючи рожном, що держить у руках)

Я вас проткну в кінці послання! Я вас проткну в кінці…

Сірано

Рагно! Одне питання: Котра година?

Рагно

П’ять на сьому… вас проткну В кінці послання… О! Баладу чарівну Зложить, фехтуючи!

Ліза

(до Сірано, що, проходячи повз конторку, мимохідь потис її руку)

Що це у вас з рукою?

Сірано

Дурниця! Вдряпнуто!

Ліза

Чи не сліди двобою? Ви небезпеки знов зазнали?

Сірано

Аж ніяк!

Ліза

(погрожуючи йому пальцем)

Ой, щось не вірю я, вояко між вояк!

Сірано

Нічого не було, заприсягаюсь носом!

(Міняючи тон.)

Я тут людину жду – отож, мовляв, попросим, Щоб з ласки вашої лишили нас самих.

Рагно

На жаль, поетів я чекаю тут своїх!

Ліза

(іронічно)

На перше снідання!

Сірано

По знакові мойому Ти випровадиш їх… Година?

(нервово сівши до столу Рагно і беручи папір)

Перо?

Рагно

(подаючи йому перо, що тримав за вухом)

Із лебедя!

Мушкетер

(із розкішними вусами, входить. Громовим голосом)

Привіт!

Сірано

(обертаючись)

Це хто такий?

Рагно

Та… жінчин приятель… О, воїн престрашний – Як вірити йому…

Сірано

(знову беручись за перо і знаком відсилаючи Рагно)

Іди собі!…

Сам собі.

Списати Всі почуття свої – у руки їй віддати – Втекти…

(Кидав перо.)

О боягуз! Та що ж робить мені, Як заніміть ладен я