Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

французькі та англійські назви страв, які в нас подають.

Кія кивнула:

— Звісно, їх же небагато.

Кинувши на неї короткий задумливий погляд, Фатіма повернулася до Нур:

— Я ніколи не найму дівчини без дозволу матері. Зрештою, я і сама мати й бабуся.

Нур дещо пом’якшилася. Кія мала ще запитання:

— А яка платня?

— Дівчат безкоштовно годують, їм видають форму й житло. Чайовими вони заробляють до п’ятдесяти доларів на тиждень.

Нур прохопилася:

— П’ятдесят доларів!

Це було втричі більше за звичайну платню. Авжеж, усі розуміли, що розмір чайових варіюється, та навіть половина цієї суми — багато як для роботи, де тільки й треба, що носити тарілки й склянки.

Кія не вгавала:

— Без ставки?

Фатіма, очевидячки, почала дратуватися.

— Саме так.

Кія замислилася, чи можна довіряти Фатімі. Вона — жінка, і це аргумент «за», хоч і не надто переконливий. Безперечно, вона подає роботу якомога привабливіше, що цілком природно і не робить її брехухою. Кія вподобала щиру манеру й гламурний стиль Фатіми, та за усім цим відчувалася жорсткість, яка її непокоїла.

Попри те, вона заздрила незаміжнім дівчатам, які можуть поїхати з узбережжя й розпочати нове життя в місті. Кія теж так хотіла. З неї вийшла б чудова офіціантка. А ще це врятувало б її від страшного вибору між Хакімом та злиднями.

Але вона мала дитину. Про життя без Наджі не могло бути й мови. Вона занадто його любила.

Зарія захоплено спитала:

— А форма яка?

— Європейська, — відказала Фатіма. — Червона спідниця, біла блузка й червоне кашне в білий горошок. — Дівчата захоплено загуділи, й Фатіма додала: — Дуже гарна.

Наступне запитання поставила Нур:

— А хто опікується дівчатами?

Очевидно, що за шістнадцятилітками потрібен нагляд.

— Вони живуть у будинку за рестораном, під наглядом пані Амат аль Ясу.

«Це вже цікаво», — подумала Кія: наставниця мала християнське арабське ім’я. Запитала:

— Фатімо, ви християнка?

— Так, але мої дівчата різної віри. Кіє, хочеш працювати в мене?

— Не можу, — зиркнула на Наджі, який, сидячи в неї на руках, не відривав зачудованого погляду від Фатіми. — Я не покину малого.

— Такий гарнюній. Як його звуть?

— Наджі.

— Це йому вже десь два рочки?

— Так.

— А батько в нього такий самий красень?

Салімове лице зринуло в Кії перед очима: засмагла на сонці шкіра, мокре волосся, зморщечки під очима від постійного виглядання рибних місць на воді.

На несподівану згадку її охопив сум.

— Я вдова.

— Яка прикрість. Тобі, мабуть, несолодко.

— Це правда.

— Але ти все одно можеш працювати в мене. Двоє з моїх дівчат мають дітей.

Серце Кії тьохнуло.

— Але як таке можливо?

— Вони цілий день із дітьми. Ресторан відчиняється аж надвечір. Поки матері працюють, пані Амат аль Ясу глядить малечу.

Кія стрепенулася. Адже думала, що не годиться для такої роботи. Аж ось з’явився шанс. Серце закалатало. Вона раділа й водночас побоювалася. За все своє життя вона була в місті лише кілька разів, а тепер її запрошують жити там. Кії навіть ніколи не випадало відвідати заклади, більші за кав’ярню в Трьох Пальмах, а тут їй пропонують роботу в розкішному ресторані. Чи наважиться вона на таку грандіозну зміну? Чи не злякається?

Сказала:

— Мені треба подумати.

Нур поставила ще одне материнське запитання:

— А ті дівчата з дітьми, де їхні чоловіки?

— Одна — вдова, як Кія, а інша, аж соромно казати, мала дурість віддатися чоловіку, який одразу ж її покинув.

Матері таке розуміли. Зрештою, всі вони колись були легковажними дівчатами.

Фатіма провадила:

— Не поспішайте, обміркуйте все. Мені потрібно заскочити ще в кілька сіл. Я заїду до вас дорогою назад. Заріє та Кіє, якщо хочете працювати в мене, будьте готові до обіду.

— Треба їхати сьогодні? — перепитала Кія. Вона бо гадала, що матиме на роздуми тиждень-два, а не кілька годин.

— Сьогодні, — підтвердила Фатіма.

Кію знову охопив страх. Озвалася одна з дівчат:

— А як же ми?

— Може, коли підростете, — відказала Фатіма.

Кія розуміла, що насправді жодна з них не була достатньо гарненька.

Фатіма повернулася до машини, водій відчинив дверцята.

Перш ніж сісти, вона кинула недокурок на землю й розтоптала підбором.

Уся розмова тривала, доки тліла її сигарета. Сівши в машину, вистромилася з дверей.

— Думайте, — повторила Фатіма. — До зустрічі.

Водій зачинив дверцята. Кія звернулася до Зарії:

— Що думаєш? Поїдеш із Фатімою в Нджамену?

— Як мати пустить — так!

Очі Зарії блищали від захвату й надії. Кія була всього на чотири роки старша, але різниця у віці між ними відчувалася гостро. Вона вже мала власну дитину й краще усвідомлювала всі ризики.

Подумала про Хакіма в брудній футболці й намисті. Тепер у неї був вибір між ним і Фатімою.

Здавалося, очевидний.

Зарія і собі запитала:

— А ти, Кіє? Поїдеш із Фатімою?

Кія завагалася на мить.

— Так, — врешті відповіла вона й додала: — Звичайно.

* * *

Червона неонова вивіска ресторану палахкотіла англійською назвою: «Bourbon Street». Кія приїхала туди надвечір «мерседесом» Фатіми разом із Зарією та ще двома дівчатами, яких не знала. Вони увійшли в хол, встелений товстими килимами, й зі стінами кольору білих орхідей. Заклад виявився навіть розкішнішим, ніж уявляла собі Кія. Це її підбадьорило.

Вражені дівчата задоволено охнули, і Фатіма сказала:

— Милуйтеся зараз, бо це вперше й востаннє ви заходите сюди через парадні двері. Вхід для персоналу — ззаду.

У вестибюлі стовбичили двоє кремезних чоловіків у чорних костюмах, і Кія здогадалася, що це охорона.

Зала була простора. Уздовж однієї стіни тягнулася довга барна стійка. Стільки пляшок в одному місці Кія ще зроду не бачила. Цікаво, із чим вони? Столиків налічила із шістдесят, коли не більше. З іншого кінця, навпроти бару, стояла сцена із червоною завісою. Раніше Кія й подумати не могла, що в ресторанах можуть давати ще й концерти. Килими вкривали всю підлогу, крім круглого майданчика перед сценою, що, як здогадалася Кія, призначався для танців.

У залі випивало з десяток чоловіків, їх обслуговувало кілька дівчат, та назагал там було порожньо, і Кія зрозуміла, що ресторан тільки-но відчинили. Червоно-біла форма офіціанток була дуже гарна, але Кію вразило, які короткі в них спіднички. Фатіма представила новеньких офіціанткам, котрі одразу ж засюсюкали