Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

оплаті рахунків і кредитів. У Канаді, як і в США, люди легко потрапляють у кредитні пастки, з яких, коли й вдається вибратися через багато років, то без долара в кишені. Я з дружиною ніколи не брали кредити й завжди відмовлялися від таких пропозицій банківських співробітників.

У канадської соціальної служби можна випросити кілька десятків чи сотень доларів, але такі гроші, аж, ніяк не вирішать ваших проблем в одній з найдорожчих країн світу. Багатьом людям і підприємцям держава повертає сплачені ними податки, а коли у сім’ї невеликий дохід, то податки не беруть та надають різні пільги, як, наприклад, безплатний проїзд на автобусі. У Канаді все заточено на заробляння грошей і влаштовано так, щоб люди працювали, а не били байдики. У Канаді дружини більшості мільйонерів працюють. У Канаді багато сімейного бізнесу: в невеличких компаніях працює лише кілька членів однієї сім’ї, а то й залучені всі, часто, з покоління в покоління.

Найщасливіших людей у Канаді, крім дітей, я ще зустрічав і серед пенсіонерів, які навчилися відкладати на старість і життя на пенсії – то, часом, їх найкращі роки. У кожного пенсіонера своя історія. Зять любить розповідати десь вичитаний жарт про те, що в Канаді хочеш ти чи не хочеш, а обов’язково станеш мільйонером через 10, 20, 30 років. Аби ж то так і було. Гідне життя на пенсії мають колишні державні службовці (вчителі, поліціянти, медики і т.д.), бізнесмени, успішні інвестори. Мені казали, що пенсія пожежника в Канаді 17 тисяч доларів, одна з найвищих. Та й ті, хто працював на заводах, на будівництві, теж мають непогані пенсії, але вже не мають здоров’я, бо вироблені й все більше подорожують по лікарнях, а не по світу. Багато стареньких не вилазять з лікарень.

Не рідкість пенсіонери, які не зуміли заробити собі на житло на старість і, як іммігранти, знімають разом з іншими будинок чи, навіть, живуть в одній кімнаті з кимось, бо так дешевше. Є й такі канадці, які за все життя не зуміли піднятися. Дуже багато пенсіонерів змушені працювати. У лікарнях працює багато пенсіонерів. Та й не лише в лікарнях. У Канаді не прийнято особисто доглядати за старими батьками, їх відправляють у будинки пристарілих, де за ними здійснюється професійний догляд і старенькі всім задоволені. На відміну від іммігрантів канадські батьки й діти рідко проживають разом.

Канадський родич моєї дружини не має навіть власного будинку, живе лише для себе, намагається здійснити свою мрію - як турист побувати в 100 країнах світу. Через гонитву за грошима родич так і не одружився та почав переконувати, як правильно зробив і який щасливий, що не має сім’ї, яка заважає заробляти гроші й будувати кар’єру та їздити по всьому світу й витрачати гроші, як хоче, а діти – то, мовляв, взагалі, суцільні перепони для успіху й отримання задоволення від життя. До речі, так думають і деякі інші канадці. Багато канадців не хочуть одружуватися і замість дітей заводять собак. Не народжують дітей з економії. У Канаді собак більше, ніж дітей. Собака замість дитини, бо дешевше. Я бачив, як канадці возили собак у колясках. Канадці пояснюють, що собаку можна одну залишати вдома, собака потребує менших витрат і буде вам кращим другом до смерті. І таких одиноких людей у Канаді море! Бояться заводити сім’ю й одружуватися, бо дорого, ну, дуже дорого. Дітей народжують, в основному, емігранти.

В Україні набагато легше знайти багатіїв, супутників життя, які вас утримуватимуть. У Канаді з цим важче, бо багато людей бояться відносин і витрат на них. Хоча ще не все втрачено. Дівчина приятеля зятя приїхала з України по CUAET. Влаштувалася в кафе. Зуміла познайомитися з місцевими кавалерами. Кинула хлопця, який її утримував. Вже збирається виходити заміж за багатого канадця. Для її колишнього то стало страшним ударом. Думав, що вона через безгрошів’я повністю залежить від його непоганих заробітків і часто її принижував, перегинав палицю.

Лицемірних злих людей, що прикидаються добрими та порядними, скрізь вистачає. Надивився я на них і в Канаді, і в Україні: усміхаються та говорять правильні слова, але знаходитися біля них некомфортно. У декого з канадців награна привітність і усміхненість, лише прикидаються приязними, зображають радість і усмішки, грають якісь добропорядні ролі, навіть священники та вчителі й медичні працівники. Відчуваю, що їм від цього постійного акторства дуже важко на душі. І це все лицемірство заради грошей та репутації. Я підозрюю, що насправді серед них є й злі люди, а мені від їхнього суцільного театру стає якось ніяково. Часто, деякі, люди в Канаді посміхаються на автоматі, бо коли їм здається, що їх ніхто не бачить, то у них обличчя стають дуже злими. Коли ви хочете прикидатися веселим і привітним, то маєте це робити 24/7, навіть, уві сні. Та все це, звісно, хвороба всього людства, не лише Канади. Можливо, вони б стали не такими внутрішньо напруженими, аби заробляли грошей скільки хочуть, аби відпочивали частіше, а не раз на рік.

В Україні, та й у багатьох країнах Європи на кожні вихідні люди намагаються якось зняти набутий за робочі дні стрес та вигадують якісь святкування, застілля, зустрічі з друзями. Я прожив 23 роки зі своїми батьками, інженером і вчителькою, у невеличкому селі Дейкалівка, а потім у містечку Зіньків на Полтавщині. Жили небагато, але майже на кожні вихідні мої батьки брали мене на зустрічі з родичами та друзями. Випивали, спілкувалися, гарно проводили час, знімали напругу, виїздили на природу, подорожували. З деякими сім’ями батьки зустрічалися по 35 – 40 років. Це норма для багатьох європейців. А канадці у вихідні майже всі відлежуються після тяжкої роботи, сидять та сплять обійнявшись зі своїми стресами по домівках.

Гуляю з онуком і відчуваю запах легких наркотиків від деяких будинків. Я бачив мешканців цих будинків, їх важко назвати щасливими. Та й стрес легкими наркотиками вони знімають не до кінця. Наркомани постійно смикаються, нервові, навіть хода у них трохи інакша. Особливих розваг у Канаді немає Нікуди сходити, щоб на щось путнє потрапити, то треба далеко їхати, а то летіти. Та й дуже тусити нема де. Хто має вільні гроші, то їх скирдує, тримає в тайниках чи сейфі, або інвестує. Найвигідніше інвестувати гроші в нерухомість, бо там ціни ростуть найбільше. Канадцям особливо нікуди піти на вихідні. Ми винаймали будинок біля болота з качками та лебедями. Місцеві жителі дуже гордилися болотом. На вихідні на болоті