Олександр Гребьонкін - Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін

Лекція №9. Рівень життя населення УРСР другої половини 60-х – початку 80-х років ХХ століття

1. Зміни в чисельності, соціальному та національному складі населення УРСР у другій половині 1960-х — першій половині 1980-х років

Зростання міського населення

У проміжку часу між 1959 і 1989 роками кількість населення України збільшувалася. Також спостерігається явище зростання міського населення в порівнянні з сільським. Це пояснювалося багатьма причинами.  Саме в містах будувалися заводи і фабрики, з’являлися нові робочі місця, зводилося багато житлових будинків, шкіл, вузів, лікарень, покращувалося обслуговування людей, збільшилась кількість товарів в магазинах, працював транспорт, водогін, було багато місць відпочинку та культурного дозвілля: театри, кінотеатри, музеї, бібліотеки, ресторани, кав’ярні, дискотеки тощо. Жити в місті було значно цікавіше, престижніше, особливо в крупних індустріальних центрах.

На жаль село не могло цим похвастатися. Лише в відносно крупних селищах були свої лікарні, школи, бібліотеки, клуби, місця дозвілля. Крім того в селах робота могла бути в основному лише в колгоспах, в яких люди отримували меншу зарплату, ніж міські жителі на своїх підприємствах.

 

Становище сільського населення, народжуваність і смертність

У 1959 році чисельність сільського населення України становила 22,6 млн осіб (53 %). Перепис 1989 року зафіксував скорочення кількості сільського населення до 17,1 млн осіб (на 20 %). Одночасно протягом 1959–1989 рр. кількість міського населення збільшується з 19,1 до 35,4 млн осіб (у 1,8 раза).

У 60-70-х років в Україні народжуваність перевищувала смертність. Давно пішли в небуття війни, голод, люди стали отримувати більш пристойні зарплати і могли собі дозволити великі сім’ї.

Але вже з середини 80-х років починається депопуляція - тобто переважання смертності над народжуваністю в розрахунку на 1000 осіб. Цей процес зафіксовано в сільській місцевості спочатку на Чернігівщині та Сумщині, потім на Полтавщині й Вінниччині, а починаючи з 1990-х років — у державі загалом і продовжується в сучасній Україні.

Значних масштабів набула міграція, що становила в названі роки в міграційному середньорічному обігу близько 3 млн осіб. Приблизно 30 % населення мігрували із села в місто, 40 % мігрантів переміщувалися між містами.

На зміну національного складу населення впливали такі чинники:

1) політика союзного центру на «зближення», «злиття» націй, формування «єдиної радянської нації», яка була прикриттям курсу на русифікацію самобутніх культур народів СРСР;

2) міграція робочої сили. Значна частка українців виїздила на новобудови до Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі (БАМ, Тюмень, Воркута тощо); 3) розселення на території республіки (особливо в Криму і великих містах) сімей офіцерів, що вийшли у відставку;

4) від’їзд євреїв до Ізраїлю (за 30 років виїхало 353 тис. осіб) та інші.

 Унаслідок цих чинників за період 1959–1989 рр. в абсолютному і процентному обчисленні відбулося скорочення частки українців серед населення республіки (з 76,7 % до 72,1 %), проте зросла частка росіян (із 16 % до 22 %.) та представників інших національностей.

2. Рівень життя людей

Загальна характеристика епохи

Починаючи з XXIII з'їзду КП України і XXIII з'їзду КПРС 1966 року на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення підкреслювалося як одне з основних завдань партії та держави. Екстенсивний економічний розвиток Радянського Союзу та його складової частини - УРСР  у 70-80-ті роки мав безпосередній вплив на життєвий рівень населення, стан його забезпеченості товарами, послугами (в тому числі і медичними), на розгортання житлового будівництва. «Золота епоха» Брежнєва з її регулярною виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, щомісячними преміальними, безкоштовним медичним обслуговуванням, освітою, дешевими товарами і послугами і до сьогодні для великої частини українського суспільства є недосяжним ідеалом.

Покращення рівня життя українського населення

 У Конституції Української РСР 1978 року були зафіксовані права на гарантовану, гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою. 

Рівень життя людей змінився. Зник примарний страх голоду. Магазини були заповнені  різноманітними товарами і харчами, збільшився їх асортимент. Ціни стали більш доступними.  У працюючого населення невпинно зростала зарплата (див. Додаток). Крім того, в кінці року, люди отримували й так звану 13 зарплату (своєрідну премію). Регулярно, протягом усього року, стали отримувати зарплату колгоспники.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍