Юлія Келер - Пʼять пелюсток любові, Юлія Келер

Майкл увімкнув скрізь світло і перевірив кожну кімнату в квартирі і навіть ті двері у вітальні. Нічого підозрілого не було. Його нічого не збентежило.

За півгодини у двері подзвонили. Майкл відчинив двері. Перед ним стояли двоє чоловіків-поліцейських. Кеті стала поруч із Майклом. Вона розповіла те, що бачила, і насамперед провела двох поліцейських до тих дверей у вітальні. Двері були зачинені. Вони їх відчинили. Інші двері з рифленим склом були все ще замкнені на ключ. Поліцейські оглянули всю квартиру та нічого не знайшли.

- Мем, - сказав один із поліцейських, простягаючи до Кеті свою картку, - це наш номер телефону. Ми сьогодні патрулюємо ваш район. Якщо що, телефонуйте на цей номер - ми одразу приїдемо.

- Нам є чого побоюватись? - тремтячим голосом запитала Кеті.

- Ми нічого не знайшли: ні слідів злому, ні якихось інших підозрілих слідів.

- Мене бентежать ці двері у вітальні. Їх можна якось закласти?

- Ви власники?

- Ні, - сказав Майкл.

- Тоді спитайте у власників. Вам потрібен дозвіл.

Поліцейські пішли. Кеті, переконавшись, що Майкл двері зачинив на замок, швидко пройшла у вітальню і почала рухати комод.

- Допоможи мені, - звернулася вона до Майкла.

Вони разом зсунули комод і підперли їм двері.

- Завтра ж дзвони власникам, - говорила Кеті. - Вимагай, щоб хтось прийшов і зачинив ці двері, а інакше я збожеволію. - Кеті нервувала більше колишнього. - Цей хтось стояв біля нашого ліжка і дивився на мене, а коли я прокинулася, він змився.

- Ти змогла роздивитись обличчя?

- Ні. Було темно. Я не очікувала побачити нікого. У мене був шок, розумієш?

- Нас звідси виселять, - зітхнув Майкл.

- Я з задоволенням з'їду звідси, - твердо заявила Кеті.

Вранці Майкл підвівся, невиспавшись, випив чашку кави і пішов на роботу. Кеті двома годинами пізніше пішла у справах, а коли повернулася, то не тут-то було: у їхній вітальні якийсь незрозумілий чоловік зняв дерев'яні двері і зашпаровував дірки в стіні.

- Хто ви такий? - обурено запитала Кеті, дивлячись на нього.

- Мені доручили зняти ці двері.

- Хто доручив? - Кеті кинула погляд на двері, що стояли біля стіни.

- Власники будинку.

- Це якесь марення! - вигукнула Кеті. - Послухайте, двері треба зачинити, а не знімати. Мій чоловік Майкл мав про все домовитися. - Вона дістала телефон та набрала чоловіка. Він не відповів. - Поверніть двері назад! - невдоволено заявила Кеті.

- У мене є дозвіл, - сказав чоловік і простяг їй аркуш паперу.

Кеті прочитала те, що там було написано. Це був справді дозвіл на зняття дверей, підписаний власниками будинку. Вона жахнулася.

- Цього не може бути! - голосила Кеті. - Це якесь непорозуміння. - Вона крутила головою на всі боки і важко дихала. - Припиніть ви, нарешті!

Чоловік закрив дірки, сказав, що робить свою роботу і що дві квартири начебто хочуть власники об'єднати. Кеті стало погано. Вона сіла на диван і дивилася на білі двері з рифленим жовтуватим склом, які були за знятими дверима, і нагадували їй двері в лікарні. Вона знову набрала Майкла, пролунали часті гудки.

- Чорт забирай, Майкле! - прошипіла вона. - Чим ти так зайнятий?

Кеті взяла сумку і пішла у кафе навпроти. Вона сіла біля вікна та замовила собі каву. У руках вона тримала аркуш паперу, який дав їй той робітник, а за кілька секунд зателефонувала за вказаним у дозволі номером.

- Так, кажіть, - відповів жіночий голос.

Кеті прокашлялася.

- Доброго дня, - сказала вона розгублено. - Вибачте, з ким я говорю?

- А я з ким говорю? - запитав жіночий голос.

Кеті представилася та пояснила проблему. Жінка весь час повторювала "ага", а потім повісила трубку.

"Що це таке?" Кеті знову набрала Майкла. Він відповів.

- Ну нарешті! Майкле, я тебе вже втретє набираю! - поспіхом говорила Кеті.

- Я на роботі! Я зайнятий! - невдоволено сказав Майкл.

- У нас ЧС.

Що трапилося?

Кеті розповіла все Майклові і спохмурніла.

- Я не встиг тебе попередити. Власники так справді вирішили. Вони хочуть об'єднати два апартаменти, збільшити площу та просити за це більшу оплату.

Кеті важко дихала і не вірила своїм вухам.

- Як? А в нас договір є.

- До договору власники можуть вносити зміни, - сказав Майкл.

- Що ж робити? Нам не потрібні дві квартири в одній.

- Давай обговоримо це ввечері, - сказав Майкл і вимкнувся.

- Чорт! - вирвалося у Кеті.

Вона помчала додому, зайшла до квартири і пройшла до вітальні. Кеті завмерла на місці, прислухаючись до тиші, сподіваючись щось почути. Вона гризла нігті, очей не зводячи зі злощасних дверей.