Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 22. Банчук

        Робота так захопила Лолу, що вона зовсім забула про свій візит до гінекології.

   - Лола Ігорівно! Ви про мене не забули? - зателефонувала їй Тамара Андріївна.

   - Забула, – підтвердила Лола. — Але ж покаяну голову меч не січе!

   - Так-так, - неуважно підтвердила лікар. - Але, Ви до мене зайдіть.

       Стривожена дівчина відклала свою писанину, попередила Дмитра, що йде в гінекологію, і поспішила до Тамари Андріївни.

   - Ну-у-у, я хотіла б Вас порадувати, Лоло Ігорівно, але у Вас таки стався гормональний збій. Ви самі знаєте, що він може відбуватися з багатьох причин. Але, я б радила Вам перевірити, насамперед, роботу щитовидної залози та надниркових залоз. Просто виключити їх. Поки що нічого серйозного… На вигляд, у Вас з цим все нормально…

   - Я розумію, – кивнула дівчина. – Отже, травма таки вплинула.

   - Може, травма. Може, стрес... У будь-якому разі, з'ясовуватимемо. Крім того, я хотіла б, щоб Ви сходили до репродуктолога.

   - Хіба він у нас є?

   - На жаль, лише в області. Але, Ви оберете час, коли не будете зайняті…

        У відповідь Лола засміялася.

   - Вільною я ніколи не буду. Тож доведеться спеціально вибрати час. Але, здоров'я важливіше.

   - Отож! - зраділа лікарка.

   - А що з нашою спільною пацієнткою? З Машею Сільченко?

   - Бідолашна дівчинка... Таке випало... Слава Богу, що зараз це добре лікується.

   - Так, але який у неї стрес буде зараз!

     Жінки трохи поговорили, і Лола повернулася до себе. А тут уже Ульяш повідомив її та лаборанта, що, схоже, гвалтівника Маші вирахували і незабаром привезуть до них.

      - Зрозуміло, треба скельця йти збирати. І ще! Схоже, що у нього квітучий дисемінований сифіліс. Тож оглядати його треба лише у рукавичках!

     Ульяш присвиснув. Вадим трохи перелякано глянув на своїх лікарів.

     - Так, Вадику, і такі "фрукти" до нас потрапляють!

    Усі зайнялися своїми справами. Лола подбала про те, щоб цього разу ніхто не наражався на загрозу зараження.

    Але коли Михайла привіз в експертизу конвой, лікарі глянули на конвоїра, який пристебнув гаданого ґвалтівника до себе, і Лола простягла тому рукавички.

     - Навіщо? - здивовано спитав той. 

     - Щоб Ви не заразилися. Припускаємо, що Ваш підопічний хворий на венеричне захворювання. Так що береженого Бог береже!

     - Що? - здійнявся конвоїр і Михайло теж.

     - Дівчину, яку Ви зґвалтували, Ви так само заразили.

  Загалом відомості про хворобу зараз уже вважалися конфіденційними. І за великим рахунком Лола не повинна була озвучувати діагноз. Але з огляду на соціальну небезпеку хвороби її ніхто б зараз не дорікнув у порушенні.

      - Та як таке може бути? - заволав Михайло. - Це мене це курвисько заразило! У мене нічого не було!

Лола подивилася на нього так, ніби хотіла його убити, якби могла та крижаним тоном відповіла:

   - Та як Ви смієте ображати жертву? Мало того, що зґвалтували, то ще й венеричним захворюванням заразили!

   - Та що Ви несете? Яке зґвалтування? Яке зараження? Та Ви знаєте, що вона п'яна була, сама напнула коротку спідницю, сама спокушала мене! - заволав Михайло.

   - Та що Вам короткі спідниці? - у відповідь на підвищених тонах почала обурюватись Лола, яка й сама влітку любила носити коротке. - Це що - привід ґвалтувати?

   Ульяш із загрозливим виглядом підвівся з-за столу і Михайло раптом скукожився, ніби злякався, що його зараз почнуть бити.

     - Ну, вона й не заперечувала.

     - Серйозно? Може, тому, що Ви їй заткнули кляпом рота? А тепер щодо венеричних захворювань. Що це за висип на Вас? - підозріло примружившись, спитала вона.

     - Так, чорт його знає! Яка різниця? Алергія якась…

     - Величезна. Думаю, що це - сифілітичний висип.

     - Та це маячня! - почав обурюватися підекспертний.

     - Ми не вгадуватимемо. Візьмемо аналізи і вони все покажуть, – підбив підсумок Дмитро.

     Конвоїр з жахом почав розглядати свої руки. Лола постаралася його заспокоїти.

     - Якщо у Вас немає ранок, тріщин на шкірі, то нічого не повинно статися.

    Медпрацівники розпочали роботу. Вони опитали Михайла, записавши його версію. Потім оглянули його та взяли мазки.

    - А зараз Вам треба відвести його до дермато-венерологічного диспансеру, щоб там взяли кров на аналізи і щоб його оглянув венеролог. - Чесно кажучи, Вам теж потім треба було б перевіритись. За місяць-два…

  Поліцейські зараз самі готові були влаштувати темну Михайлу. Так, він був відомий багатьом дільничним. Так, любив приїхати до містечка і пройтися бабами… Це вони знали. І те, що дурне дівчисько трапилося йому на шляху - ну що ж, не воно - перше, не воно - останнє. Але те, що в нього був "сифон" - це вже в жодні рамки не лізло! Дехто з ДІПів з ним, навіть, тишком травку покурював на ділянці. А тепер що їм робити? Усім іти на перевірку? А якщо вони вже й самі заразилися, і дружин заразили? Добре говорити всяким "філософам" про те, що це все лікуватиметься. Мовляв, один укол за п'ять сотень зелені – і все! По-перше, де стільки зелені набрати, щоби так просто за укол віддати? А по-друге, що це означає взагалі? Як вони могли з ним якшатися і навіть робити своїм інформатором? Ось дурня! Зараз усі його знайомі відчували себе обдуреними…

    Коли поліцейські з Банчуком вийшли з їхнього кабінету, Дмитро з Лолою подивилися їм услід і похитали головами. Їм було зрозуміло колишнє небажання поліції розслідувати зґвалтування Маші. Напевно, цей Михайло десь співпрацював із ними чи просто був чиїмось свояком. Але, прощати таке?!! Ні! Вони триматимуть цю справу під постійним наглядом, щоб негіднику не зійшов з рук злочин.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍