Марчін Швьонтковський - Князівство Трояндового Хреста, Марчін Швьонтковський

під час цієї розмови. Досі він не цікавився подібними справами і не любив несподіванок, особливо коли вони стосувалися його самого. – Але це була не їхня провина. І не моя, бо я не знав, що маю інший вихід.

– Отож то. Ти потрапив прямо в яблучко. "Я не знав". Гріх, мій солдате, походить від незнання, від невпевненості в правилах, які керують природним світом. Хто живе в гармонії з ним, той живе в гармонії з Божими заповідями і таким чином отримує спасіння. Дорогою ти запитав Клауса, що таке Князівство Трояндового Хреста? Ну, це місце, де люди живуть за природним законом, керуючись знаннями і мудрістю, накопиченими за роки існування нашого світу. Отже, завдяки своїм знанням і просвітленню, вони не змушують один одного грішити і самі, як ти вже здогадався, теж не грішать. Землі, на які ти прийшов, – це зародок Шостої Епохи, після якої запанує Царство Боже.

– То фактично, ви є орденом?

– Братством, – поправив огрядний, але без тиску. – Ми – зібрання людей, які першими, з Божого благословення, зрозуміли, звідки дме вітер і як його збирати. А решта – це ті, з ким ми ділимося цим знанням.

– А Ковпак? Що це таке?

– Бар'єр? Це логічний наслідок того, що світ не готовий до того, що ми хочемо йому донести. Якби ми його не поставили, за кілька місяців тут з'явилися б папські антихристи або заблукалий король Швеції, щоб зупинити наші наміри і таким чином сповільнити виконання плану, який ми задумали. Я не можу уявити собі, що маю справу з тими, хто не розуміють, бо я знаю, що вони зрозуміють – одного дня. А поки що ми обрали ізоляцію, і бар'єр впаде, коли вони і ми будемо до цього готові. Що станеться швидше, ніж ти можеш собі уявити. Його створення, до речі, не було таким легким, як ми очікували. Ти, напевно, думав над тим, чому він має таку неправильну форму. Ну, спочатку він мав бути сферою, ідеальною фігурою, але Бог, видно, захотів інакше.

Інакше кажучи, справу вони спартачили, подумав Шенк, якого вся ця дискусія кілька разів ошелешила, але все ж таки не вселила в нього страху Божого, як, напевно, хотілося б думати його співрозмовнику.

– Чи не вважаєте ви, що використання малефістики може не подобатися Богові? Це ж, частково, сатанинське мистецтво.

Огрядний чоловік пирхнув.

– "Малефістика", що за назва! Відчувається, що твій правитель Вільгельм перебуває під сильним впливом шведів. Не дивно, адже він майже всім їм завдячує. Запевняю тебе, однак, що шведська доктрина, пов'язана з магією, є абсурдною. Ніщо з того, що існує природно, не може бути злом саме по собі. Зло – це відсутність Бога. Магія, бо вона є магією, солдате, не треба обманювати себе чи гратися напівсловами та евфемізмами, це те, що треба розуміти і використовувати, щоб наблизитися до Христа, а не якась диявольська витівка, яка відправить нас на вічне прокляття, як вірять на Півночі. Домініканці прийшли до подібного висновку, але вони намагаються підкорити світ своїй волі, а ми, навпаки, перетворюємо його так, щоб якнайкраще служити йому. У чому ти незабаром переконаєшся. А поки що відпочивайте. Читати вмієш?

Шенк, не бажаючи виглядати ідіотом, кивнув, хоча з літерами у нього було не дуже добре.

– У такому разі залишаю тобі Біблію. – Бородатий чоловік поклав книгу на стілець, яку витягнув з-за пояса. – Я повернуся за кілька днів.

– Зачекай! А, власне, хто ти такий?

– Мене звати Йоганн Андреае. Бувай.

Розділ IX

- Laudetur Iesus Christus, брате, - сказав він переляканому худорлявому домініканцю, якого привела до нього фон Найбор. - Пробач, що я стягнув тебе сюди в такий безцеремонний спосіб, але, як ти сам бачиш, я потребую сповіді та останнього миропомазання, а за новим статутом це має зробити інший домініканський священик. Сподіваюся, ти не гніваєшся. Я отримав гарантію, що тебе відпустять на волю, і я розраховую на те, що пані фон Найбор дотримає свого слова. Тобі треба нахилитися, я не можу говорити голосніше. Рана мене дуже турбує. Я думаю, що Альберт цілився в печінку або серце, йому просто не вистачило досвіду. Але не будемо випереджати події.

Я народився на кордоні між країною басків і Наваррою, біля підніжжя Піренеїв. Це була красива, безлюдна місцевість, повна прихованих стежок і осяяних сонцем пасовищ, якими я гуляв з дитинства, тому що мої батьки розводили худобу, яку я пас з шести років. Щоб дістатися до пасовищ, доводилося гнати корів через поля кавунів, і стежити, щоб вони не затоптали їх. Це було зовсім нелегко, і мені не завжди вдавалося, а якщо не вдавалося, то я лягав спати без вечері. Це було не дуже ефективним покаранням, адже якщо тварини витоптали рослини, можна було зірвати з них розчавлені плоди і з'їсти їх без жалю, а потім вимити руки в струмку. З дитинства я ще пам'ятаю las fallas - вогнища зимового сонцестояння. У всіх навколишніх селах люди збиралися, розпалювали величезні багаття і молилися про гарний врожай. Я пам'ятаю їхні зелені та червоні костюми, барвисті банти дівчат і стіни вогню, які, здавалося, сягали неба. Я також пам'ятаю романську церкву в нашому селі, маленьку, темну всередині, прохолодну навіть у найсильнішу спеку - сьогодні я знаю, що вона дуже стара, але тоді я тільки передчував це.

Звичайно ж, я пам'ятаю, як вперше побачив монастир Сан-Тельмо. Він стояв, приземкуватий, наче захований всередині гори Сан-Себастьян. Мій батько привіз мене туди, коли мені було десять років. Ми були досить заможною сім'єю, нам нічого не бракувало, але в мене було п'ятеро братів і сестер, і зі мною треба було щось робити. Я ніколи не ображався на батька за це, ну, може, трохи. Звичайно, я вважав за краще б сам вирішувати своє майбутнє, але знову ж таки, все завжди було в руках Божих. Якби я мав потрапити до релігійного ордену, я б туди потрапив. Моє послушництво також було доволі ідилічним. Я був тихою дитиною, уникав однолітків, так що атмосфера серйозності, праці та молитви мені ідеально підходила. Незабаром виявилося, що я маю хист до книг і дар красномовства, тому наставники пророкували мені велике майбутнє. Мої колеги мене не турбували, я вважав за краще милуватися розкішною різьбою аркад, ніж їхніми дитячими витівками. Однак у якийсь момент, як і, мабуть,