Єфремова Анастасія - Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія

Але що б вигадати…

Хм… вставати мені не можна, та й нащо, коли все під рукою.

Стискаю зуби. Один, другий, третій удар рукою по поручню ліжка. Здається достатньо. Залишилося провернути так з іншою рукою. Це займає буквально хвилину, але який результат.

І насамкінець сильно впиваюся зубами в нижню губу.

О восьмій ранку мене відвезли на обстеження. Минуло хвилин п'ять в очікуванні лікаря.

- Доброго ранку, Маріє. Мене звуть Валентина Миколаївна, я ваш лікар. Сьогодні у нас за планом повторне УЗД. Піднімайте майку. А що у Вас із руками?

- Ой, вибачте, мені так не зручно що ви побачили - ахах, звичайно, не зручно - розумієте, просто мій чоловік буває дуже злий – кажу я і пускаю сльозу.

- Прошу не плачте, давайте Ви заспокоїтеся та поясните. Можливо, я зможу Вам допомогти. Ось тримайте серветку.

- Спасибі.

– Ви готові розповісти?

- Так, розумієте, ми з Льошкою разом 13 років, і я його боюся все життя. Він у мене лікар. Я думала він стане найкращим чоловіком у моєму житті, але як тільки він почав пити, то в нашу родину прийшли побої. Коли він тверезий, а таке буває переважно перед його роботою, він позитивний чоловік, навіть жартує часом. Але приходить він додому п'яний і життя перетворюється на пекло. Іноді нашу дочку та мою маму він виганяє з дому ночами, якщо дитина плаче. Я так боюсь, що колись він просто вижене нас. У нас із мамою немає свого житла. А зараз, коли він ще й загуляв, мої страхи посилилися, що мене й привело сюди.

- Боже, як же ви зважилися на другу дитину з ним?!

- Ви думаєте, це було моїм рішенням? Він як завжди прийшов смертельно п'яний, я приготувала йому вечерю, але йому не сподобалася нерівна нарізка корнішонів. Спочатку він ударив мен-не по об-обличч- починаю яскравіше плакати.

– Якщо Ви не можете говорити, то давайте закінчимо.

- Він узяв мене проти моєї волі – жіночко, я звикла виконувати свою партію до кінця.

- Який жах.

- Чоловік не пам'ятає цього і я боюся, що він подумає, що дитина нагуляна і просто вб'є мене. Ааа ууу мменне дддоччка є.

- І який він думає у Вас термін?

- 7-8 тижнів.

- Зараз подивимося.

Її мовчання триває цілу вічність, мені навіть набридло лежати з сумним обличчям, та що вдієш, роль вимагає. Скоріше жіночка, мій час це грошики.

- За УЗД у Вас 12 тиждень. Дитина розвивається добре, жодних відхилень немає. А знаєте, що? Давайте я Вашому чоловікові трохи збрешу?

- Як саме? – ну нарешті ти стара коза до цього додумалась.

- Адже йому не обов'язково знати конкретний термін? Різниця між 7-8 тижнів та 12 не настільки велика. Потім пологи прийму у Вас я. Ви виносите дев’ятимісячну дитинку, а скажемо, що народилась на восьмому. Як Вам така ідея?

Як мені така ідея? Та я думала, треба сильніше намагатися буде. Пффф, як мені така ідея. Та я тільки заради цього руки собі била і кусала губу. Яка чарівна жінка, а головне чуттєва.

- То що Ви скажете?

- Це найкраще, на що я могла тільки сподіватися. Я Вам вдячна усією душею. Мені здавалося, моє життя закінчено.

Мабуть, це була моя найкраща роль у житті.

Я, звичайно, перебрала з дурницями, про Олексія, але переможців не судять. На моє щастя він завжди був добрим чоловіком. Я ніколи не відчувала жодної потреби. Все, що мені було потрібно, з'являлося в мене незабаром. Він мене дуже кохав і я це відчувала, але не потребувала.

Звичайно, якби ще 13 років тому я не завагітніла і мене вагітну не залишив би Даніель, то не було б шлюбу з Льошою. Я не знаю була б я зараз щасливіша, але моє життя мене повністю влаштовує.

Так смішно згадувати слова лікаря, коли мені було поставлено вердикт безпліддя. Безплідна котра завагітніла вже в третє.

Та не могла я залишити дитину від Даніеля, вона народилася б метисом і ось це вже привело б моє життя до краху. А так і чоловік нічого не дізнався і всі довкола жили тільки мною та моїми бажаннями.

Так дивно було побачити дві смужки на тесті, ще дивніше було говорити Льоші про вагітність, адже він уже був упевнений у своїй безплідності. Звісно про свій діагноз я йому ніколи не розповідала, я для нього була бездоганно здорова. А почуття провини переді мною змушувало його більше рухатися. Соня, була неочікуваною новиною. В той час я потайки зустрічалась з досить відомим адвокатом, та, як на мене донька на нього мало схожа.

А ти, малюк, був ще менш запланований. Але я люблю тебе. Я усвідомлюю твою наявність, просто по-іншому жити не вмію. Твій батько ніколи з нами не буде, зараз я це вже розумію. Та я тебе не покину і позбавлятись тебе теж не буду.

До речі, сім'ї потрібно зустрітися.

*Маша набирає повідомлення*

«Доброго ранку, татку. Де мої гроші?"

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно