Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Глава 14

Гучна плавна музика звучала з усіх боків. Неонові промені бігали невеликою сценою, підсвічуючи витончені жіночі фігурки на жердинах. Одну з яких точно впізнала — Єва. У сріблястому костюмі ангела із білими крильцями за спиною.

Мулатка грайливою кішкою вигиналася на металевій трубі, здійснюючи немислимі для людського тіла трюки.

Мамцю, що вона виробляла! Якось тримаючись однією ногою за жердину, Єва піднялася нагору і блискавично впала, зробивши кілька ефектних переворотів униз.

Точена фігурка, шикарне волосся, шкіра шоколадного відтінку, вбрання… Вона була ідеальною. А рухалася просто божественно.

Чоловіки голосно скандували її ім'я, обдаровували щедрими чайовими та запрошували продовжити вечір у їхній компанії, на що дівчина з милою усмішкою відмовляла. Без сумніву — вона була королевою цього стриптиз-клубу.

— Після Єви вийдеш одразу ти, — сповістив Руслан, помітивши моє зволікання, — вона майже закінчила номер.

Ми стояли за скромними лаштунками, і я на власні очі бачила реакцію публіки на виступ мулатки.

— Ти хочеш, щоб я після неї виступала? — з жахом у голосі промовила. — Та мене освистають після Єви. Адже я зовсім не вмію… ні, я не піду. Не піду, ти що… — вдавилася повітрям і замовкла, судомно оглядаючи шляхи до виходу. Потрібно терміново тікати.

— Таню, — сусід притримав мене за плечі, наче розкусив мій план втечі, — заспокойся. Ти не на змаганні зі стрип-пластики, а лише для того, щоб прийняти своє тіло. Позбутися комплексів та упереджень…

— Та я приймаю себе та своє тіло! — вигукнула крізь гучну музику. Паніка липким холодком пройшлася вздовж хребта. — Що ти причепився зі своїми комплексами та любов'ю! Ти ж бачив у приватній кімнаті, що все зі мною гаразд…

— Доведи, — з хитрою посмішкою Руслан відпустив мене. Тепер його пальці ковзнули на моєму обличчі, від чого я відчула дивне внутрішнє хвилювання, — доведи, що приймаєш, і я від тебе відстану. Слово честі, — він поклав одну руку на серце, а іншу підняв угору, зображуючи щирість своїх слів.

— Я не хочу нічого доводити, — відповіла, помітивши бічним зором, що номер Єви добіг кінця. Вона вальяжною ходою обходила сцену і збирала непогані чайові, — не хочу, — ще раз повторила та повернула свій погляд до Руслана.

— Ох, як же я не люблю таке робити, але ти не залишаєш мені вибору, — сусід потягнув мене ривком кудись убік у вузький коридор. Миготливе світло било по очах, я ледве встигала за Русланом на своїх високих підборах.

— Віскі, подвійний, — кинув він барменові, коли ми нарешті зупинилися біля стійки. Кілька метрів у цих вульгарних туфлях, і мої ноги молили їх зняти. Як же Єва так витончено та легко танцює у такому взутті?

— Тримай, — Руслан простяг мені широку склянку, схоже, з тим самим замовленим віскі.

— Я не п'ю таке, — різко відповіла, — дуже міцно й несмачно.

— Таню, я забороняю подібне робити дівчатам перед виступами, — він наполегливо простягав мені бурштиновий напій, — але тобі явно треба. Тож пий. І пам'ятай про наш договір перш, ніж сказати «ні».

— Господи, ти нестерпний, — важко зітхнувши, я вихопила келих з його руки. Якусь мить я дивилася на дно скляної тари, не знаючи, що з нею робити. Я ж ніколи не пила такого міцного алкоголю. Мій максимум — червоне напівсухе вино.

— Затримай подих і одним залпом випий, — як досвідчений алкаш підказував сусід, поки я збиралася духом.

— А мені ж завтра на пари. Добре, що мене не бачать мої студенти. Просто зразкова викладачка, — нагадала я сама собі і різко перекинула келих. Бридкий напій обпік мені гортань, і я закашлялася. Намагалася судомно вдихнути, але спазм горла після віскі не давав повноцінно дихати.

— Спокійно, спокійно, — з сміхом промовив Руслан, — без паніки. Це лише віскі. Віскі, не отрута.

Прокліпавши, я заглушила відлуння кашлю. Шумно втягла носом повітря та з гучним стукотом повернула склянку на стійку.

— Що далі? — хрипко спитала, відчуваючи, як приємне тепло розтікалося по моєму тілі. Колишня боязкість поступилася місцем подобі сміливості.

От впевнена, що на ранок мені буде соромно за сьогоднішній вечір.

— А тепер на сцену, зірко. Запалювати, — нахабно ущипнувши мене за попку, Руслан знову мене кудись потяг. Мутним поглядом я оглядала наш шлях, але не могла зрозуміти куди ми рухаємося.

Знову за лаштунки? Здається, алкоголь почав діяти.

— Нічого не бійся і роби все те саме, що й у тій кімнаті. Зрозуміла? — сусід сказав напуття, і доки я не зовсім тверезим мозком переварювала його слова, одягнув на мене окуляри.

— З-зрозуміла… гик.

А що він сказав взагалі?

— Панове, дозвольте відрекомендувати, — Руслан підштовхнув мене на сцену, — сексуальна та неймовірна училка Тата. Вона проведе сьогодні свій перший урок, тож підтримайте дівчину оплесками.

— Щ-що мені робити? — перепитала, як нерозумна тварина. Мозок ніяк не хотів видавати розумний висновок.

— Просто танцюй, — після цих слів сусід зник за багряними лаштунками.

Під гучні овації я несміливо зробила кілька кроків уперед. Повільно озирнулася, намагаючись сфокусувати плаваючий погляд. Хтиві усмішки мужиків лякали до чортиків, аж ніяк не додавали сміливості. Липка паніка наново охопила мене. До горла підступив ком нудоти, руки затремтіли.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍