Аня Стар - (не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар

— Це звичайний нудний вечір із купою аристократів та інших снобів, які люблять владу, гроші та розпусту. Але потім ми зможемо втекти, і я покажу замок, де я живу і не тільки. З одного боку я рада, що вже п'ятницю повернуся додому, з іншого ні, — вона вже встигла переодягнутися в піжаму. Проста футболка і шорти. Після того випадку Вікта не одягала сорочки чи щось відверте.

— І до чого мені дивитися на ці похмурі пики? Я ж там зіп'юся з нудьги! — жартівливо обурилася Хлоя.

Вона хотіла розповісти про знайомство з Ісаєвим, але Вікторія її випередила, розповівши про те, що відбувалося в неї в лабораторії з Редді, і вирішила зайвий раз зараз не згадувати про Феїта. Подруга і так завтра мала зустрітися з ним і остаточно розставити всі крапки над "i".

Принцеса стрибнула зі сміху.

— Я тобі цього не дозволю, тим більше просто не хочу бути там від слова зовсім. А ти станеш моїм порятунком від цього... мракобісся. — Вікта позіхнула в долоньку, прикриваючи втомлені очі.

— Ех... гаразд, — Хлої обійняла подругу, — Хоч вип'ю дорого ігристого вина, — вона випустила з обіймів принцесу, яка спритно залізла під м'яку ковдру, заплітаючи волосся в косу.

Хлоя сіла на ліжко поруч і стала жартівливо лоскотати пальцями її плече. Та у відповідь закрила долонею обличчя.

— Іди спати вже, посланник Пекла!

— Гаразд, до завтра, моя красуне... Розкажеш потім, як усе пройде з Фейтом, — блондинка швидко підвелася і підійшла до дверей, — І нехай великий і міцний член ощасливить тебе в цю літню ніч...! — вона співуче говорила, вже майже виходячи з кімнати.

— Та коли ти, блядь, заспокоїшся нарешті?! — Вікта в серцях крикнула їй услід, а потім звалилася на спину. Дівчина здула яскравий локон, що заважав на обличчі, і, перевернувшись, зарилася обличчям у подушку. Вона дуже сподівалася, що сьогодні їй насниться щось інше, не пов'язане з одним непереборним засранцем, з яким завтра вона має серйозно поговорити. Від спогадів про це застогнала. Через десять хвилин провалилася в рятівний сон...

***

Ранок зустрів Вікторію Ертон головним болем і разюче ясним розумом. Вона пам'ятала все, що сталося минулим вечором і вночі, і багато чого могло б увігнати її в фарбу, якби в неї не було б такого гарного самовладання.

— Ти вже прокинулася?

Обернувшись на голос, дівчина побачила за кілька сантиметрів від свого обличчя Редкліффа Фейта, який лагідно посміхався їй. Тепер Вікта вже не змогла стриматися, почервонівши до кінчиків вух, чим викликала тихий сміх у чоловіка.

— Що, ти згадала вчорашнє?

Вікторія спробувала виглядати відстороненою, але в неї це не дуже виходило, коли вона судорожно намагалася пригадати, куди робила весь свій одяг.

— Це все вина твоїх чарівних напоїв! Я б ніколи такого не зробила, якби не була зачарована.

— Так? А я-то думав, ти просто запала на мою неземну красу, - Редді награно зітхнув, хитро поглядаючи на розгублену дівчину, і спробував прийняти найсумніший вигляд, на який тільки був здатний. - Рижик, ти відключилася миттєво, тільки доторкнувшись обличчям до подушки, тому шкоди своїй занадто раціональній честі завдати не встигла.

Вікторія нервово стиснула в руках ковдру, і нарешті вирішивши піти на компроміс із самою собою, заплющила очі і поцілувала Фейта.

За хвилину Редді знехотя відсторонився, зробивши суворе обличчя.

— Що? — принцеса завмерла.

— То ти вийдеш за мене заміж, принцеса Ертон? Якщо, звісно, ти не збираєшся вбивати мене за те, що я дбайливо позбавив заснулу дівчину одягу.

—  І не сподівайся. Імовірність того, що я буду місіс Фейт, становить нуль відсотків. Тож ні-коли-коли, тим паче, ти сам підтвердив відсутність спонтанного зв'язку між нами, — останні слова вона повторила голосно і чітко, щоб Фейт її точно почув.

Скептично глянувши на дівчину, яка гордо задерла носик, Редді посміхнувся:

— Тоді я вкраду тебе просто зараз і триматиму в полоні, поки ти не погодишся!

Перш, ніж Вікта встигла обуритися, Ред згріб її в оберемок, поваливши на ліжко, і почав лоскотати. Дзвінкий сміх розлився кімнатою з високими стелями, сповіщаючи про щасливий початок дня для двох закоханих.

***

Вікта ще продовжувала сміятися щирим, гучним сміхом, хоча пальці чоловіка давно перестали її лоскотати.

Занадто пізно, через відволікаючу, захоплену дурість прийшло усвідомлення незручного, дражливого факту. Принцеса різко замовкла і подивилася на Редді, який у цей час продовжував утримувати її під собою.

— То яка твоя відповідь? — оксамитовим тоном запитав Фейт, розставивши руки по обидва боки від її голови і повільно опустивши своє обличчя. Їхні носи майже стикалися.