Артур Конан Дойль - Його прощальний уклін, Артур Конан Дойль

й сам опинився б тоді на лаві підсудних. Звертатися до суду також була марно: суд не має права порушувати справу на підставі одних лише недоведених підозр, а доказів у мене не було. Тож я не міг щось зробити. Але я невпинно стежив за кримінальною хронікою, адже був твердо впевнений, що рано чи пізно мені таки вдасться його впіймати. Й ось сталося вбивство Рональда Адера. Нарешті настав мій час! Знаючи те, що було мені відомо, чи міг я сумніватися, що його вбив саме полковник Моран? Він грав із юнаком у карти, пішов за ним слідом із клубу, застрелив жертву крізь відчинене вікно. Звісно, сумнівів бути не могло. Досить було б лише кулі, аби відправити полковника Морана на шибеницю. Я негайно ж приїхав до Лондона. Шпигун полковника побачив мене і, природно, повідомив йому про це. Той не міг не пов’язати мій раптовий приїзд зі своїм злочином і, звісно, дуже стривожився. Я був переконаний, що він спробує негайно ж усунути мене, для чого вдасться до своєї смертоносної зброї. Тому я приготував йому у вікні свого кабінету бездоганну мішень, попередив поліцію, що мені може знадобитися її допомога (до речі, Ватсоне, ви своїм пильним оком одразу розгледіли двох полісменів у тому під’їзді), і зайняв пост, що здався мені зручним для спостереження, хоча, запевняю, мені й не снилося, що мій супротивник вибере для нападу те саме місце. Ось і все, милий Ватсоне. Тепер, гадаю, вам усе ясно?

— Ні, — відповів я. — Ви ще не пояснили, навіщо знадобилося полковнику Морану вбивати сера Рональда Адера.

— Ну, друже мій, тут уже ми вступаємо в царину припущень, де однієї логіки замало. Кожен може на підставі наявних фактів створити власну гіпотезу, і ваша має стільки ж шансів бути правильною, як і моя.

— Отже, ваша гіпотеза все ж існує?

— Що ж, мені здається, пояснити наявні факти не так уже й важко. Слідство встановило, що незадовго до вбивства полковник Моран і молодий Адер, будучи партнерами, виграли значну суму грошей. Але Моран, без сумніву, грав нечисто — я давно знав, що він шулер. Цілком імовірно, що в день убивства граф зауважив, що Моран шахрай. Він поспілкувався з полковником віч-на-віч і пригрозив викрити його, якщо той добровільно не вийде з клубу й не дасть слово честі назавжди покинути гру. Навряд чи така людина, як Адер, одразу зважилася б публічно кинути це скандальне звинувачення чоловіку, значно старшому за нього, та ще й такому, що займає чільне становище в товаристві. Швидше за все, він розмовляв із полковником наодинці, без свідків. Але для Морана, котрий жив лише на ті гроші, які йому вдавалося здобувати своїми шулерськими методами, виключення з клубу означало б кінець. Тому він і вбив Адера в ту саму мить, коли граф, не бажаючи скористатися результатами нечесної гри свого партнера, підраховував ту суму грошей, яку він мав повернути. А щоб мати та сестра не застали його за цим і не докучали розпитуваннями, що означають усі ці імена на папері та стовпчики монет на столі, він замкнувся на ключ... Ну, що, вдовольняє вас таке пояснення?

— Не сумніваюся, що ви поцілили в яблучко...

— Слідство покаже, мав я рацію, чи ні. Та як би не було, полковник Моран більше не турбуватиме нас. Знаменита духова рушниця фон Хердера прикрасить колекцію музею Скотленд-Ярду, і відтепер ніхто не завадить містерові Шерлоку Голмсу присвятити життя тим цікавим маленьким загадкам, якими настільки багате складне лондонське життя.

Примітки

1

До побачення (франц.).

2

Велична справа (лат.).