Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

води знати было. А піхота німецкая, которой тисяча было, в углі табуру заперлися и не здалися, аж усіх выбито 2. И так там згибло войска з руки Хмелницкого так козаков, як и ляхов тисячей болше двадцяти, же аж от смроду трупу его 3 ку Днепру трудно было приступити, а инній труп аж на Запорожже позаносило. Итак Хмелницкій * люд погубил и табор зовсім утратил, а сам не у великой купі на Черкаси увойшол. А инніе козаки, которіе переплили Дніпр, нагіедодомов ишли, а з жолніров у Дніпра были 5, а которій переплив, то и с тих мало хто увойшол. И так козаки Канев опановавши, многіе шкоди чинили и в Корсуню и по иних городах, містах и селах.

А тая потреба была місяця июля «16». По той потребі войско козацкое, видячи, же Яким Сомко, не щадячи здоровя своего, ишол з войском и добрим приводцею был, хотіли учинити совершенним гетманом. А же єпископ Мефтодій, на тот час тому зайздростячи, а Васюта, полковник ніжинскій, себі хотячи, упросили князя Ромодановского, жебы найскорій ишол под Черкаси, не ожидаючи Якима Сомка гетмана, которій на радощах гулял с козаками. А тое сприял писар Сомков, же Васюті, которій потаємне перенятій был от Васюти, и той почувши, же конечне рада міет бити на потверженя гетманства Сомкові, аже и козаки полку Ніжинского на тое схилялися. И так князь Ромодановскій, не ожидаючи приезду Сомкового з Переясловля, рушил з войсками московскими, при котором и Васюта з полком Ніжинским пойшол, инніе усі полки зоставивши. До которих Сомко приехавши, аже не застал князя, до Канева рушил 6, по Задніпрю немалую узявши здобич, вцілости повернули ку домом, уставивши полковником 7 Лизогуба в Каневі. А князь Ромодановскій, пришовши ку слободце Богушковой, и войско перебравши, послал товариша своего столника Приклонского, которій, переправивши Дніпр, подступил под город Черкаси, которому Черкаси здалися. И там будучи в Черкасах, наставили полковником з своей руки Михаила Гамалію, и немного що 87 зоставивши москви, столник Приклонскій з войском ишол униз Днепром, зближаючи ку Чигирину, аж до Бужина притягнул, тое схиляючи. А князь Ромодановскій сим боком Днепра ишол униз и там же противко Вужина стал, над Круковом.

1 У сп. Козельського: «до Дніпра».

2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка ці рядки читаються так: «Що видячи піхота німецкая, же тіе в Дніпр скочили и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было, в углі табору заперлися и не здалися, которих тисяча было, аж усіх выбито», у сп. Козельського: немає «А піхота ...было».

3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «трупу его», у сп. Козельського: немає «его».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Хмелниченко». 5 У вид. Бодянського це місце передано, мабуть, точніше: «а жолніров», в сп. Козельського: «а жолнірам у Дніпра била добич».

6 У сп. Козельського: «пошол і там».

7 У вид. Бодянського: «уставивши полковника», у сп. Козельського: «зоставивши».

Але тое щастя знову ся отминило, бо Хмелницкій гетман 1, прибивши в Чигирин, того ж часу послал по орду, где посланці 2 застали готовую орду в полях, и зараз поспішил салтан у килканадцять тисячей перебраной орди 70 пришол до Чигирина. О чом увідомившися, столник Приклонскій рушил з Вужина ку перевозу, и так оных напала орда, а оборонною рукою до самого перевозу ишли табором и мало що утратили. Тилко ж наш люд несталій, зоставивши табур, у Дніпр уплав 3 пойшол, тилко гармати * поромом перевезли, що татаре аж у Дніпр за москвою уганяли, але з берега стрилбою з гармат и дробною оных отбывали, бо вода мала на тот час была. И так болше не бавячися у Днепра 5, [пойшли с Приклонским к Лубням. А Хмелницкій, не могучи Переясловской шкоди себі наградити и укріпитися, отдав гетьманство 71 Тетері, а сам в чернці постриглся. Между тім запорожскіе козаки в раді своей самоволно Брюховецкого українским огласили гетьманом и письменно его царскому величеству рекомендовали. По челобиттю же Мефтодія епископа и Васюти указал его величество, кого хотя волними голосами избрати на гетьманство, и под сее время Брюховецкому з Запорожъжя до Гадяча пришедшему] 6, ...которіе великое пошановання от цара міли и чого хотіли, то у его одержали. И так Бруховецкій, як першей наменилося, вишол з Запорожжа с козаками в килка сот, которого князь Ромодановскій вдячне приняв и при них стал, же тая уся Україна по Ромен оных слухала 7, отступивши от Сомка гетмана. А полковник ніжинскій Василь, будучи уведенній обетницею гетманства от запорожцов, которіе приеждаючи з Запорожа и видячи хтивость от его того уряду и зс ошуканням его подводячи 8 задля узятя подарков, же якоби его войско на Запорожу хотят гетманом насътановити.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «обминуло, бо гетьман Хмелниченко».

2 Там же: «послал к орді, якую посланці» і т. д.

3 Там же: «через Дніпр в плин».

4 Там же: немає «гармати».

5 Тут у сп. Іскрицького прогалина на цілу сторінку, а у сп. Козельського — на кілька рядків. Наведений у дужках текст, який заповнює цю прогалину, взято із сп. Судієнка. Так це місце дослівно зустрічається і в вид. Бодянського.

6 Цей уривок тексту зустрічається також у т. зв. «Короткому опису Малоросії». Його охоче використовували переписувачі літопису Самовидця, доповнюючи або змінюючи окремі сторінки пам’ятки. На це звернув увагу дослідник літопису О. Левицький, вказавши роки, звідки запозичені місця і внесені до пізніших списків Самовидця.

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «слушала».

8 У сп. Козельського: «подходячи».

А он, яко простак, а 88 маючися добре, не жалуючи, кождого 1 даровал, а Сомка гетмана яко могучи удавал и на Москву описовал, за которим его уданням оба зостали у великом подозрінію и неласце на Москві. А же видячи полковник ніжинскій, же Бруховецкій, вишовши з Запорожжа, жадной карти до оного не пишет, отзиваючися з якою приязню, умислил был сам ехати до Гадячого, и зобравши товариство значное в Батурин, и там хотіл тих людій вигубити, которіе оного от злого отводили,