Валентин Лукіч Чемеріс - Рогнеда

Наступ був стрімким та навальним – Володимир та його вірний Добриня спершу кинулись на Смоленськ і, розбивши військо Ярополка, захопили його. Шлях по Дніпру на Київ було відкрито. Ярополк, який симпатизував християнам і був одружений з християнкою (колишньою черницею, яку Святослав, зачарований її вродою, привіз спадкоємцеві в дарунок з Балкан), не мав особливої підтримки як серед дружинників, переважно язичників, так і серед більшості киян. Володимир вже мав значне військо і широкою лавою ринувся на Київ. Дорогою до нього всюди приєднувалися збройні люди.

Володимир підійшов до Києва з півночі і став табором у Дорогожичах.

Можна було починати штурм руської столиці, але Володимир вирішив не квапитись, а діяти надійніше і, бажано, малою кровію. А тому й вдався, як писатимуть історики, «до хитрості та зради» – вступив у таємні перемови з воєводою Ярополка з таким колоритним прізвищем Блуд. Старим знайомим і соратником Добрині по Святославових походах.

І в нашій повісті вперше з’являється воєвода і боярин Блуд, тож варто його представити так, як він того заслуговує, адже це його зрада подарувала Русі такого великого князя, яким пізніше стане Володимир.

Але зрада була – про це й мова наша. Про того Блуда, який сказав таємним посланцям Володимира: «Буду з князем вашим в любові і дружбі».

1. Блуд (правда, з позначкою «застаріле») – статева розпуста.

2. Блуд – неправильна помилкова дія, думка, помилкове твердження, взагалі – помилка.

А також – блукання.

Блудом ходити – блукаючи, шукати шляху, блу-кати.

Блудити – блукати, ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напряму.

Блудити – помилятися, робити помилки.

Блудити очима – переводити очі, погляд з одного предмета на інший, не спиняючись ні на чому.

Блудливий – той, який відзначається статевою розпустою, розпусник.

Блудний – який блудить, постійно змінюючи місце перебування. Блудний син – людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї рідні.

Блудник – розпусна людина.

Блудство – те саме, що й блуд.

Зрештою, Блуд (але вже з великої літери) – це ще й прізвище, що виникло в русичів.

Біографічний словник: Блуд – боярин і воєвода великого князя Київського Ярополка Святославича, вважається родоначальником дворянського дому Блудових, які називають його Йонна Івещей Блуд.

Дворянин і воєвода Блуд вирнув біля Ярополка і зайняв у його оточенні провідне місце у 977 році, коли князь змушений був відмовитись від послуг старого Свенельда, тож дехто іронічно називав його Блуд Свенельдович.

Свенельд – воєвода варязького походження X ст. в Київській Русі (можливо, ім’я Свенельд має в собі якусь вказівку на його скандинавське чи балтське походження?) Кар’єру почав за Ігоря. Новгородський літопис говорить про його участь у завоюванні уличів і збиранні данини з підвладних слов’янських племен. Мав особисту дружину, володів значними багатствами. Свенельд очолив каральний похід по придушенню повстання древлян, підтримував удову Ігоря, княгиню Ольгу. Літопис називає Свенельда вихователем сина Ігоря, князя Святослава. При ньому Свенельд був одним з найбільш наближених воєвод, брав участь у походах князя на Болгарію і Візантію. У 972 році він відмовляв Святослава йти на Київ через Дніпрові пороги, знаючи, що там улаштували засідку печеніги, пропонував шлях «на конях». Він і вирушив кінним шляхом через південно-східні землі Русі й благополучно повернувся в Київ, а Святослав вирушив по Дніпру і в битві з печенігами загинув. За сина Святослава Ярополка Свенельд зберігав свою провідну роль у політичному житті Русі. Після вбивства його сина Люта Олегом Свенельд, аби відомстити, почав підбурювати Ярополка почати війну з братом. Після смерті Свенельда приблизно в 978–980 роках його місце при Ярополку і зайняв воєвода Блуд.

Блуд-воєвода – зрадник у квадраті. Свого князя, якому служив, Ярополка, він зрадив, це так. Але тут вже постарався й інший князь, брат першого, Володимир. Він нацькував на свого брата Блуда, підмовив його вбити брата, а сам мовби остався збоку – чистеньким…

І Володимир взяв в облогу Київ. І ось тоді, як облога затяглася, Володимир таємно почав зноситися з Блудом… Пізніше літописець розповість: «Поприяй мні. Аще уб’ю брата свого, мати тебе хочу замість отця, і многую честь від мене приймеш»…

Людське життя тоді – особливо тоді, – нічого не коштувало. На одне більше, на одне менше – яка різниця? Яка втрата? Люди гинули тоді часто й ні за що, а тут… Уб’єш брата, будеш мені замість отця… Де ще таку пропозицію почуєш?!. Та ще й «многую честь від мене матимеш…»

Таких благ Ярополк йому не обіцяв – служи, мовляв, а там видно буде, – а Володимир готовий був розщедритись аж-аж… Та й Блуд вже давно відчував, до чого між братами йдеться. Виходило, що Блуд наче й чекав від Володимира запрошення облишити Ярополка і перейти на його бік.

І Блуд, як писатиме літописець, з готовністю відгукнувся на дещо… своєрідну пропозицію: «Аз буду тобі в серці і в приязньство» (тобто буду в любові й дружбі з тобою. – В.Ч.).