Гарольд Роббінс - Пірат

йому сімдесят відсотків ринкової вартості акціонерного капіталу у вигляді кредиту, і він поверне ці гроші швейцарському банку, бо лихва нью-йоркського банку — нижча. Тут це оголить його рахунок лише на три мільйони фунтів, які він, при нагальній потребі, покриє зі свого власного рахунку.

Між іншим, вийшло зовсім непогано. Можливо, треба подякувати за це Алі Ясфіру. Бо завдяки тому, що вони позбавили його своєї підтримки, він став основним власником контрольного пакету акцій невеликого банку в Ла Гойя, що в Каліфорнії; страхової компанії по заочному страхуванню з штаб-квартирою в Річмонді, штат Віргінія; та фінансової компанії, що субсидує житлове будівництво через сорок філій у Флориді. Активи лише цих трьох компаній перевищують шістдесят мільйонів доларів, з яких меншою мірою двадцять мільйонів доларів надходять готівкою, а річний зиск, після виплати податків, складає десять мільйонів доларів.

Він раптом вирішив не їхати на засідання «Арамко». Там справді немає чого робити. Річні показники плану виробництва та продажу досягнуті. Замість того він дав вказівку водієві їхати до готелю «Президент Вільсон», де він тримав номер. Підняв слухавку і зателефонував «Арамко», вибачився, що змушений відмінити з ними зустріч в останню хвилину, і попросив прислати Керріджа до готелю, коли той дістанеться до них. Потім зателефонував на летовище своєму пілотові і попросив негайно приготуватися до відльоту до Штатів.

Він зайшов до спальні, зняв жакет і з насолодою простягнувся на ліжку. Майже тієї ж миті із маленької кімнати, що позаду Бейдрової, з'явився Джабір.

— Чи хотів би хазяїн, щоб я приготував ванну?

— Ні, дякую. Я хочу просто полежати і поміркувати.

— Гаразд, хазяїне,— Джабір повернувся, щоб вийти, та оклик Бейдра зупинив його.

— А де дівчина? — він майже забув, що привіз із собою Сюзанну, дрібненьку рудоволосу французьку акторку, з якою Юсеф познайомив його в Каннах.

— Вона пішла по крамницях, хазяїне,— відповів Джабір.— Вона сказала, що скоро повернеться.

— Добре. Подбай про те, щоб мене не турбували хоч з годину.

— Слухаю, хазяїне. Затягти портьєри?

— Гарна думка.

Коли слуга вийшов, Бейдр стулив повіки. Так багато треба зробити, багато дечого обміркувати, а часу так обмаль. Він уже не йняв віри в те, що ще вчора після обіду зі своїми синами катався на водних лижах.

Кожну годину днини він проводив з хлопцями. Вони їздили на пляжі в пошуках черепашок, яких вони так і не знайшли, в Сан-Тропезі брали напрокат водні велосипеди, з маскою і трубкою обнишпорили море біля островів Поркерой. Обідали під відкритим небом на острові Леван. А після вечері дивилися мультфільми, які він тримав для них у фільмотеці яхти. Там також були інші стрічки, та для дітей вони не призначалися.

Аж на зворотному шляху до Канн, увечері в неділю, він усвідомив, що його щось турбує.

Вони сиділи в салоні і дивилися «Білосніжку та сім гномів», коли він збагнув, що саме. Він оглянув їхні захоплені обличчя, звернені до екрана, потім підняв руку, даючи знак стюардові, який був за кіномеханіка. Апарат було вимкнено, і в салоні загорілося світло.

Хлопці глянули на нього.

— Ще не час до ліжка, тату,— сказав Мухаммад.

— Ще ні,— відповів по-арабському Бейдр.— Я тільки усвідомив, що ми були настільки зайняті розвагами, що навіть не мали часу погомоніти.

— Гаразд, тату,— охоче відгукнувся хлопець.— Про що ми будемо говорити?

Бейдр глянув на нього. Мухаммад відповідав йому по-англійському.

— То, може, поговоримо арабською мовою? — сказав він.

По обличчю хлопця промайнула хвиля збентеження, але він кивнув головою.

— Так, баба[20],— відповів він арабською мовою.

Бейдр повернувся до свого молодшого сина.

— Ну, а ти ж як, Саміре?

Малий кивнув, не проронивши ні слова.

— Чи ви обидва вивчали Коран? — спитав він.

Обидва закивали.

— Ви вже дійшли до «Пророцтва»?

Вони знову мовчки закивали.

— А що ви засвоїли?

— Я засвоїв те, що є лише один Бог,— відказав, затинаючись, старший хлопець.— І що Магомет його Пророк.

Із відповіді дитини Бейдр зрозумів, що він забув вивчене. Тоді він поблажливо повернувся до Саміра.

— А що засвоїв ти?

— Те саме,— швидко відповів малюк англійською.

— Здається, ми зібралися поговорити на арабській мові,— сказав він м'яко.

Малюк глянув йому в вічі.

— Мені важко говорити, тату.

Бейдр мовчав.

По лицю Саміра промайнула тінь занепокоєння.

— Ти не сердишся на мене, тату, ні ж бо? — сказав він.— Я можу сказати це по-французькому: la meme chose[21].

— Я не серджуся на тебе, Саміре,— сказав він.— Ти — молодчина.

Малий усміхнувся.

— То ми знов можемо дивитися кіно?

Він кивнув і подав знак стюардові. Світло в салоні згасло, і на екрані знову з'явилося зображення. За якусь мить вони знову поринули в пригоди Білосніжки. Та в очах Мухаммада забриніли сльози.

Бейдр почувся безпомічним.

— Розкажи мені, в чому річ, сину мій,— спитав він арабською мовою.

Хлопець хвилину дивився йому у вічі, потім по щоках йому покотилися сльози. Він намагався стримати схлипи.

— Я так погано розмовляю, тату,—