Мері Робінетт Коваль - Калькуляція зірок

підрахунки в голові, і Натаніелю потрібно було записувати, а це означало, що я швидше впораюся.

На кухні відкрили шафу, потім загуркотіли посудом.

— Запечена картопля і… у нас ще є трохи фаршу. Чилі звучить добре?

Так. Так, у мене є чоловік, який готує. У нього немає широкого спектру страв, але те, що він знає, як готувати, добре співпадає з нашими раціонними книгами. Чилі був в основному для квасолі, і смачним.

— Було б чудово.

Був лист від Гершеля, відповідь на який я відклала на вихідні. Якби я спробувала зараз, він би не отримав нічого, крім рядка цифр та символів. Рахунок за електрику. Телефонний рахунок. Ці пішли в інший стос, щоб заплатити сьогодні ввечері.

Важкий білий конверт, який означав запрошення, кинувся мені в очі. У нас багато людей, які бажають приймати доктора Йорк у своєму будинку. На кожній прес-конференції він був фронтом і центром, пояснюючи траєкторії та параметри місії способами, які кожен міг зрозуміти. Робити те ж саме на званому обіді було просто втомливо.

Але… але це запрошення мало зворотну адресу сенатор Воргін. Я знала його дружину: Ніколь Воргін під час війни була пілотом у WASP. І сенатор Воргін був прихильником доктора Мартіна Лютера Кінга, молодшого. Я сподівалася, що поєднання його прогресивної політики та інтересів його дружини зробить його прихильником мого хоббі.

Я відкрила конверт, отримавши важку білу картку.

СЕНАТОР І MRS. КЕННЕТ Т. ВАРГІН

ЗАПРОШУЄ

DR. І MRS. ЙОРК

НА ЗВАНИЙ ОБІД О СЬОМІЙ ВЕЧОРА.

7 СЕРПНЯ

— Натаніель? — Я повернулася в кріслі.

У нього були закочені рукави сорочки і він поливав картоплю олією.

— Гм?

— Сенатор Варгін та його дружина запросили нас на вечерю сьомого числа. Чи повинна я сказати так?

Він похитав головою, поклавши картоплю на підставку.

— Залишився тиждень до наступного запуску. Я буду виснажений.

Я підійшла і притулилася до шкафчика біля нього.

— Це твій природний стан.

— Твій теж. — Він схопив іншу картоплю і обливав олією її поверхню. М’язи його передпліччя пульсували. Масло плеснуло трохи вище лівого зап'ястя і поблискувало з кожним рухом.

— Правда… — Я поклала палець на масляну смужку і потягнула її далі по руці.

— Таким чином, хтось приготує нам вечерю.

— І мені доведеться вести дотепну розмову.

— О ні. Ніхто не чекає від вас дотепності.

Він засміявся і схилився, щоб поцілувати мене.

— Чому він?

— Я колись літала з Ніколь Уоргін. — Я ковзнула, щоб стати позаду Натаніеля. Охопивши руками його ребра, я прихилилася до нього. — І… і я сподіваюся, що сенатор може подумати про потребу жінок у колонії.

— Ах-ха. — Він обернувся у моїх руках, все ще тримаючи картоплю. Тримаючи її жирними руками подалі від мого одягу, він поцілував мене в щоку, потім в основу щелепи, а потім нахилився до шиї.

Між прискореним диханням я встигла сказати,

— І ти міг би використати цей час, щоб аргументувати необхідність залишити планету.

— Ну… я все одно буду виснажений.

— Я можу скористатися твоїм часом?

— Цій картоплі ще потрібно залізти в духовку.

Сміючись, я звільнила його талію і відступила назад.

— Чудово. Більше не відволікатиму тебе.

Він нахилився, щоб відкрити двері духовки, ловлячи мій погляд на його добре відпрасовані штани. Я недавно згадувала, як мені пощастило одружитися з Натаніелем? Тепле повітря з духовки перемішало пасмо його волосся, і світло знову потрапило на мерехтливе масло, коли він встановив дві тарілки безпосередньо на дротяну підставку. Він підвівся і стукнув п'ятою по дверях духовки.

Тепло від печі ніби зігріло всю квартиру. Натаніель підняв поблискуючу руку.

— Я розумію… — Він провів лінію по моєму горлі. — Мине близько години, перш ніж картопля буде готова.

— Невже? — Моє дихання було швидким і гарячим. — Чи маю я час викласти свій аргумент щодо того, щоб піти на вечерю?

Його палець продовжив свій шлях, ковзаючи по коміру моєї сорочки, поки не дійшов до верхньої кнопки.

— Поки що я можу висловити аргумент за те, щоб залишитися.

— Як контрагурмент, підтвердження.

Розділ 13

КОСМІЧНИЙ РЕКОРД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЛЕБУРЖУА

Колонії в космосі допомогли б людству

ГЕНРІ ТАННЕР

Спеціально для The National Times.

Канзас-сіті, КS, субота, 13 квітня 1956 р. — підполковник Жан-Поль Лебуржуа з Міжнародної аерокосмічної коаліції встановив ще один космічний рекорд, пробувши на орбіті більше чотирьох днів. Завдяки цьому МAC продемонструвала, що робота і сон у космосі можливі — це був необхідний крок у космічній програмі.

Ніколь Воргін сиділа на руці дивана у своїй вітальні, її келих був наповнений перед-метеоритним шампанським. Діаманти навколо її шиї блищали над красивою іскристою зеленою сукнею. Навколо нас вітальня наповнювалась вершками суспільства в смокінгах і багатих вечірніх сукнях, прикрашених коштовностями, люди пригощались їжею, яку не потрібно було замовляти. Якщо ви не могли чути, про що говорить Ніколь, то вона могла здатися людиною, яка займає високе керівне положення у суспільстві.

Слава Богу, вона говорила про цікавіші речі.

— Той механік присягнувся, що Геллкат