Алессандро Барікко - Море-океан

24. Море-океан, олією на полотні, 127 х 108,6 см

У колекції Бартлбума

Опис:

Цілковито біле тло. Остання картина, написана під час перебування в готелі «Альмаєр» у Куартелі. Художник подарував картину готелю, побажавши, щоб її повісили на стіні напроти моря. У подальшому нез’ясовними для мене шляхами вона потрапила до моїх рук. Я зберігаю її, ладен віддати будь-кому, хто заявить на неї право власності.

25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32. (Без назви), олією на полотні, різноманітних розмірів.

Музей Сен-Жак де Ґранс

Опис:

Вісім портретів моряків, які стилістично належать до ранньої манери живопису Плассона. Абат Ферран, який люб’язно зробив мені ласку, повідомивши про існування цих полотен, що їх художник написав безкоштовно на знак любові до деяких героїв картин, з котрими зав’язав щиру дружбу протягом свого перебування в Сен-Жаку. Цей-таки абат якось по-дружньому зізнався мені, що попросив художника намалювати його портрет, але дістав увічливу, проте тверду відмову. Здається, точними словами, сказаними з тієї нагоди, були такі: «На превеликий жаль, ви не моряк отже на вашому обличчі моря немає. Знаєте ж бо, зараз малюю тільки море я».

33. Море-океан, олією на полотні (розміри точно невідомі)

(загублено)

Опис:

Цілком біла. І з цього приводу слова абата Феррана є дуже цінними. Йому стало чесності визнати, що полотно, знайдене в помешканні художника наступного дня після його від’їзду, уважали за непоясненне непорозуміння, просто чисте полотно, а не за завершений витвір поважної цінності. А тому невідомі забрали картину, і донині її не знайдено.

34, 35, 36. (Без назви), олією на полотні, 68,8 х 82 см

У музеї Ґален-Мантендорф, Геллеборґ

Опис:

Ідеться про три точнісінькі копії, майже однаковісінькі, малюнка Ганса ван Дейка «Порт Скален». У каталогах музею в Ґаллен-Мартендорфі ці твори приписують ван Дейкові особисто, сприяючи таким чином осудному непорозумінню. Як я не раз зауважував кураторові згаданого музею, проф. Бродерфонсу, на трьох картинах на звороті не лише підписано «ван Плассон», а й є особливість, яка, вочевидь, засвідчує авторство Плассона: на всіх трьох картинах перед художником, зображеним за роботою на пристані, внизу ліворуч стоїть цілком біле полотно. А в першотворі ван Дейка полотно, як годиться, розписане. Професор Бродерфонс, хоч і визнав слушність мого зауваження, не вважав його надто істотним. Професор Бродерфонс, зрештою, некомпетентний науковець і людина геть нестерпна.

37. Озеро Костанца, акварель, 27 x 31,9 см

У колекції Бартлбума

Опис:

Вивірений і витончений твір, на якому зображено відоме озеро Костанца в променях призахідного сонця. Кольори теплі та м’які. Людських постатей не видно. Проте озерне плесо й берег зображені дуже поетично та насичено. Плассон прислав мені це полотно з короткою запискою, яку я цитую дослівно: «Це втома, друже мій. Прекрасна втома. Прощавай».

38. Море-океан, олівцем на папері, 26 х 13,4 см

У колекції Бартлбума

Опис:

На ній зображено, дуже точно й ретельно, ліву руку Плассона. Який, маю зазначити, був шульгою.

39. Море-океан, олівцем на папері, 26 х 13,4 см

У колекції Бартлбума

Опис:

Ліва Плассонова рука. Без затемнення.

40. Море-океан, олівцем на папері, 26 х 13,4 см

У колекції Бартлбума

Опис:

Ліва Плассонова рука. Кілька штрихів, ледь помітних.

41. Море-океан, олівцем на папері, 26 х 13,4 см

У колекції Бартлбума

Опис:

Ліва рука ГІлассона. Три лінії й легке затемнення.

Примітка. Цей малюнок мені подарував укупі з трьома попередніми лікар Моньє, який лікував Плассона під час короткого та болісного перебігу його останньої хвороби (запалення легень). За його свідченнями, у яких не має підстав сумніватися, це чотири останні роботи, що їх малював Плассон, уже не підводячись із ліжка, слабнучи щодень сильніше. За тими ж таки свідченнями, Плассон помер при ясному розумі, у безтурботній самотності, з миром у душі.

За кілька хвилин перед тим, як відійти, промовив таке: «Питання не в кольорах, питання в музиці розумієте? Мені знадобилося так багато часу, але зараз (стоп)».

Він був щедрим чоловіком, безперечно, наділеним величезним художнім талантом. Він був мені другом. І я його любив.

А зараз він спочиває, згідно з його беззастережним бажанням, на цвинтарі в Куартелі. За надгробок на його могилі править звичайний камінь. Цілковито білий.

5. Бартлбум

Отже, усе було так. Бартлбум був на водах, на термах у Бад-Голлені, містечкові, де холоне душа, якщо розумієте, про що я. Поїхав він туди через певні розлади, які непокоїли його, проблеми з простатою, хвороба надокучлива й неприємна. Коли тебе хапає в тому місці, така болячка, справді, діймає, нічого важкого, але треба пильнувати, бо доводиться робити багацько чудних речей, ба навіть принизливих. Бартлбум їздив на води в Бад-Голлені, наприклад. Містечко, з-поміж іншого, від якого холоне душа.

Та одначе.

Перебував він там, Бартлбум, із нареченою, такою собі Марією Луїджею Севериною Гоенгайт, гарною жінкою, безсумнівно, але театрального типу, якщо ви розумієте, що я маю на увазі. Полюбляла діяти напоказ. Кортіло зазирнути їй за лаштунки, щоб подивитися, чи криється щось за цим гримом, пишномовством та рештою. Звісно, не зазираєш, але кортить. Бартлбум, ніде правди діти, заручався не надто охоче, сказати б, навпаки. Прикметна річ. Усе влаштувала одна з його тітоньок, тітка Матильда. Варто зрозуміти, що зараз він був майже в облозі в тітоньок і, відверто кажучи, залежав від них матеріально, бо сам за душею не мав ані копійки. Це тітоньки за все розраховувалися. А трапилося це внаслідок його