Майкл Доббс - Хід королем

дурну промову. Тепер його слова стали зброєю на полі бою між парламентарями, а я не можу дискредитувати їх, не дискредитувавши короля.

— У вас і немає потреби знищувати його — просто знищте його популярність. Громадський діяч популярний доти, доки в нього високий рейтинг, а це можна підкоригувати. Принаймні тимчасово. Це не підійде?

Уркгарт ковтнув ще віскі, пильно роздивляючись її тіло.

— О циганко, у тебе в грудях вогонь. Але я вже раз на нього наскочив — і програв. Я не можу дозволити собі програти вдруге.

— Якщо те, що ви говорите про вибори, правда, то, мені здається, ви не можете дозволити собі не протистояти йому. Він лише людина,— наполягала вона.

— Ви не розумієте. У спадковій системі людина — це все. Ви всі Джорджі Вашингтони, ви, американці,— він сказав це зневажливим тоном, поринувши у свою склянку.

Вона проігнорувала сарказм.

— Ви маєте на увазі того Джорджа Вашингтона, який став старим, впливовим, багатим — і вмер у своїй постелі?

— Монарх — це великий дуб, під яким ми всіх знаходимо прихисток...

— Вашингтон рубав дерева ще хлопчиком.

— Напад на монархію може перетворити електорат на лінчувальників. І повиснуть тіла — моє тіло — на найвищому гіллі.

— Якщо ви не обчухраєте гілля.

У них тривала словесна дуель: випад — і парирування, парирування — і випад, автоматичні відповіді, що вилітали з відточених розумів. І лише коли Уркгарт зробив паузу, щоб поміркувати, а поглядом пробіг по ній, вона відчула, як зникає його напруга, наче хміль почав розтоплювати скло. Вона відчувала його погляд, що блукав від литок до колін, милувався талією. Потім його очі затрималися на її грудях, наче роздягаючи, знімаючи одежу шар за шаром, і Саллі збагнула, що його розслаблення вже змінилося на нову напругу. Він перетворювався з жертви на мисливця. Це повернуло йому відчуття сміливості, керівництва, щойно потекла по жилах енергія свіжих ідей і стерла зморшки зневіри, які були обступили йому очі. У цьому маленькому світляному колі, що осявало крісла, Уркгарт почав підніматися над власними проблемами і відчувати, що може взяти себе в руки. Наче повернувся на свою честерфілдську софу. Коли нарешті його думки пройшлися всім її тілом і їхні очі зустрілися, Саллі всміхалася — злегка насмішкувато, докірливо, але не знеохотливо. Його уява зробила масаж її тіла, і воно відповіло на це. Уркгарт просяяв.

— Почати битву з монархом — це буде...

— Конституційно неправильно? — спровокувала вона.

— Політично неправильно. Як я вже пересвідчився на власній шкурі. Промова короля дала йому високий старт, а я не можу дозволити собі знову бути поміченим у публічній суперечці з монархом...— він витончено вигнув брову. Співрозмовниця ніколи ще не бачила, щоб брова вигиналася так пристрасно.— Але, можливо, ви маєте рацію. Якщо мені відмовлять у високому старті, завжди є низький.

Тепер Уркгарт знову пожвавився, по тілу пішов трепет, і вона відчула його енергію та нові сподівання.

— Спадкова монархія — це інститут, який не вкладається в жодні логічні рамки. Опіум, який впорскується в маси час до часу, щоб їх угамувати, щоб наповнити їх гордістю й пошаною, щоб примусити їх до відданості, не викликаючи забагато питань.

— Хіба не в цьому суть традицій?

— Проте щойно починають ставити питання про спадкову систему, логічно її підтримувати важко. Всі ці близькоспоріднені шлюби й ізоляція, князівські палаци та привілеї... Усе це чуже сучасному світу. І ставиться під сумнів тими, хто позбавлений привілеїв. Звісно, не може бути й мови, щоб я очолив такі нападки. Але якщо такі нападки почнуться...

— Король помер! Хай живе прем'єр-міністр!

— Ні, не заходьте так далеко! Ви говорите революційні речі. Якщо ви починаєте рубати найбільше дерево в лісі, ви ж не знаєте, скільки ще впаде разом з ним.

— Але, може, і не треба рубати,— провадила вона, підхоплюючи його думку.— Може, просто вкоротити його. Щоб опозиція не могла сховатись у тіні.

— І щоб не було гілля, на якому б мене лінчували.

— І щоб найсвітліший король більше не гавкав? — усміхнулася вона.

— Можна сказати і так,— він схвально кивнув.

— Рубати не голову, а радше... кінцівки?

— Можна сказати і так, Саллі. Але, як прем'єр-міністр, я не можу прокоментувати.

Він широко розвів руками, й обоє почали сміятися. Вона подумала, що чує далекий звук нагострюваної сокири.

— Ви мали на увазі якісь конкретні кінцівки?

— У нашої обожнюваної королівської родини є багато гілок. До деяких легше дотягнутися, ніж до інших.

— Король і його родина почуваються ніяково, стривожено, в облозі. Суспільна увага тягнеться в темні закутки Палацу. Ореол самого короля і його слів потьмянів, а мотиви дискредитовані. І це ще й підтверджується одним-двома опитуваннями? З правильними питаннями, еге?

Зненацька його обличчя напружилося. Він перехилився через стіл і рішуче поклав їй руку на коліно. Набагато вище коліна, ніж це було необхідно. Пальці були тверді від напруження, і вона відчувала запах віскі, яким відгонив його подих.

— Боже, але ж це небезпечно. Ми зазіхаємо на сотні років історії. Тузінь за лаштунками через звичайнісіньку промову принизила мене. Якщо це перетвориться на публічну бійку між мною і королем, то вороття не буде. Якщо я програю, мені кінець. І всім, хто був зі мною.

— Але якщо вас у березні не оберуть, ви все одно труп,— вона накрила його руку своєю, лагідно зігріваючи, масажуючи долонею і пестливими пальцями, щоб пом'якшити напругу, заохочуючи його близькість.

— Ви б ризикнули? Заради мене?

— Просто вимовте «будь ласка», Френсисе. Я ж казала: усе, що вам завгодно. Що завгодно. Просто вимовте «будь ласка»,— вона перевернула його руку долонею вгору й почала погладжувати її кінчиками пальців. Ніс її тремтів.— І ви ж умієте вимовляти «будь ласка», правда?

Він простягнув другу руку, щоб приборкати чуттєвість її пальців. У них не можуть лишатися винятково професійні стосунки, якщо вони планують атаку на короля. Забагато поставлено на карту. Уркгарт розумів, що повинен домогтися від неї глибокої, особистої відданості, прив'язати її до себе.

— За цими дверима — державні службовці. І нема замка...

Вона зняла окуляри і труснула волоссям. У світлі лампи воно сяйнуло, наче небо опівночі.

— Життя повне ризиків, Френсисе. А ризик, на мою думку, тільки все покращує.

— Покращує життя?

— Певні його моменти. Готовий до ризиків, Френсисе?

— З королем? Бажано, щоб їх було поменше. А