Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

Та лише він трохи задрімав, як його розбудили тупіт і метушня на палубі. Чулися крики. Ледве розплющивши очі, Фернандо поспішив дізнатися, що трапилося. До кораблів підбиралися човни. Декілька з них намагалися атакувати «Леді Шейлу», проте були відбиті. З обох боків лунали постріли. Матроси на «Нестримному» були готові до бою,

Фернандо попрямував до гармат, якими командував Стів.

   — Частину відбили, але вони не вгамовуються.

   — Таки наздогнали нас? — спитав Фернандо, хоч був певен, що вони відірвалися та мають трохи часу.

   — Побий  їх блискавка! Бажають повернути награбоване. І нас підвісити на шибениці.. Так приготувалися, Вогонь! — скомандував він.

   Після залпу, два ворожі човни пішли на дно. Третій не забарився повернути до

берега.

   Флотилія тепер безперешкодно йшла до виходу із гавані. Але все лише починалося. Як тільки кораблі спіймали вітер і трохи відійшли від берега, за горбистим мисом несподівано з'явився іспанський сторожовий паташ. Він був зовсім близько.  Далі, хоч і на відстані кількох ліг, йшли два добре озброєні галеони.

   — А ти мав рацію, — звернувся до Фернандо Грінвельд, — на місці первісної стоянки нас здорово притисли б.

   —  Нас і тут так просто не відпустять.

   Паташ швидко йшов на зближення із піратською флотилією. «Нестримний» був ближче до нього, і

перший прийняв удар на себе. 

   — Знаряддя до бою! - Курс норт-норт-зюйд! — волав Грінвельд. Бути готовими до абордажу!

   Супротивник був вже за півмилі від «Нестримного». З його гармат почувся залп. Пірати не змусили чекати з відповіддю. Але невлучно.

   — Вони наближаються, кракен їх діри! — заволав хтось із матросів.

   — Перезаряджаємо. Так... Вогонь! — віддавав накази канонірам Стів.

   На цей раз снаряди трохи потріпали вітрила та обшивку. Але сильної шкоди не завдали.

   Розлючений ворог там часом готував абордажні кішки. На «Нестримному» готувалися зустріти непроханих гостей.

   — Ось шельма! — вилаявся Домінгес, — показуючи на інші кораблі.

   Тільки зараз Фернандо помітив, що «Леді Шейла» разом із «Глорією» спокійнісінько йшли у відкритий океан.

   — Але ж ми... — обурився Фернандо

   — Тут кожен сам за себе, — відповів Домінгес, — невже не звик до цього?

   Якраз цієї миті судна підійшли борт до борту, і до них на палубу, заскочили озброєні фузеями, та шаблями іспанці.

   Фернандо бився пліч-о-пліч з Розетті та Домінгессом. Федеріко отримав поранення картеччю, але так само люто продовжував бій.

   Височенний супротивник  мало не зачепив Фернандо палашем. В останню мить Морейро встиг вивернутися і проткнути того наскрізь.

   То був важкий і моторошний бій. Все змішалося, навколо чулися стогін поранених, постріли, стукіт заліза. Іноді здавалося, що пірати примусять ворога стрибати за борт, але ті напирали знову і знову. Квартирмейстер Чарльтон, який командував боєм, був поранений картеччю, і лежав майже непритомний. Ворог нахилився над ним, збирався прикінчити. Фернандо в останню мить встиг до нього на допомогу.

   Магнуссона троє іспанців притиснули до борту, проте сивий чолов’яга зумів звільнитися. Поранив одного із нападників, а другого викинув за борт.

   А тим часом Грінвельд  зійшовся у смертній сутичці з капітаном нападників. Бенджамін, який був до цього поранений, отримував удар за ударом. Супротивник ніби знущався з нього, відтягуючи момент вирішального удару.

   Фернандо кинувся на допомогу, та йому перекрив дорогу височенний мулат. Це був дуже досвідчений та швидкий боєць. Він уміло тримав відстань. То різко наближався, завдаючи ударів, а після цього, блискавично відскакував, залишаючись невразливим. Ось різкий випад Фернандо пропускає удар. На щастя, лише порвана сорочка та легка подряпина на грудях.

   Противник насідає, знову відскакує. Напевно хоче виснажити.

   Фернандо почав відступати. Декілька кроків назад, Потім тримався на місці, а потім різко назад. Але боронився впевнено. Майже не атакував. Противник помітив, що Фернандо втомився і пішов у запеклу атаку. Здавалося ось здолає хлопця. Фернандо насилу відбивав удари. Противник зробив ще один різкий випад... і поплатився за це. Фернандо вловив момент і поранив ворога в плече.

   Якийсь час той не здавався, атакував ще лютіше. Але рана давалася взнаки. Після чергової затяжної атаки він не встиг відскочити, і Фернандо довершив розпочате. Коли він корчився в агонії на палубі, на Фернандо налетів ще один солдат, але з ним впоратися було набагато легше.

   А тим часом капітан паташа, відштовхнувши пораненого Грінвельда, разом з іншими помчав у бік свого корабля. З півсотні ворогів, що перебралися на палубу «Нестримного», залишилося не більше десяти.

   Та здоровань Карасолла помстився за капітана. Він наздогнав кривдника біля борту. Той направив на нього свою довгу шаблю та атакував. Але італієць з останніх сил зміг вибити у того шаблю і завдати удару.