Тетяна Гобатюк - Блакитне полум'я, Тетяна Гобатюк

- Краще сам прочитай. – він обережно простягнув старий сувій, чим ще сильніше породив в моїй душі паскудне передчуття.

Це був протокол таємного суду за часів правління першого ватажка – Вартана Аліосмана. У ньому говорилося про непоправне горе, що трапилося з одним із молодих драконів – Даміром. Прізвище не вказувалося, певно через бажання приховати ганьбу. Загалом історія сумна: він шпигував за вельможами Мер’єли – місто на південному полюсі планети, аж раптом його вогонь обрав істинною парою людську, та ще й необдаровану магією дівчину. Вартан та його радники вирішили, що чаклунка просто знайшла спосіб приворожити дракона і в гонитві за бажанням відкрити закоханому очі, показово спалили ту живцем. В той же момент Дамір упав мертвим, підтверджуючи невблаганну правду.

Сказати, що страх та відраза до самого себе проникли у кожну клітинку мого тіла – це не сказати нічого. Щойно погляд добіг останнього слова, документ загорівся у моїх руках та опав попелом додолу.

- Щось ще? – запитав я у Натана і не впізнав свого голосу. Той звучав ніби з іншого світу.

- Ні. Це єдиний доказ. – переляканий погляд друга безпомилково свідчив про те, що він абсолютно розділяє зараз мої почуття.

- Ніхто не має дізнатися. – Натан упевнено кивнув і ми мовчки покинули сховище.