LikoDan - Рукопис Оману , LikoDan

Розділ 18: Темрява, що насувається

 

Демони, які захопили Юй, повернулися до свого підземного світу, де стародавні печери приховували залишки давніх храмів та руїни, з яких виростали темні вежі. Тут, серед кам’яних підвалів, де не було світла, розташовувалося центральне святилище демонів — місце, де вони проводили свої найстрашніші ритуали.

Юй була прикута до величезного кам'яного стовпа. Ланцюги з темного металу, покриті старовинними рунами, обвивали її руки і ноги, стримуючи будь-який рух. Її погляд був похмурим і зосередженим, але в очах не було ані страху, ані підкорення — лише рішучість.

Перед нею стояв демон, високий і похмурий, зі стародавніми символами, викарбуваними на його зморшкуватій шкірі. Це був старий шаман, якого називали Ка’Рулг, один із найдавніших демонів, чиї знання про магію були настільки ж глибокими, як і темні. Його очі горіли слабким зеленим полум’ям, а його голос лунав як шепіт, що розтікається темрявою.

— "Ти вже на шляху до того, щоб стати одним із нас," — сказав Ка’Рулг, наближаючись до Юй. — "Але щоб завершити твоє перетворення, ми повинні пробудити в тобі силу, яка дрімала довгі століття."

Юй мовчала, її очі пильно стежили за рухами шамана. Вона відчувала, як темна енергія просочується в неї крізь ланцюги, але все ще боролася, утримуючи свідомість.

Ка’Рулг підняв свої старі, покриті шрамами руки, і почав читати давнє заклинання. Слова, які він вимовляв, не мали жодного сенсу для звичайного смертного, але вони були сповнені сили, здатної змінити долю тих, хто почув їх. Його голос став наростати, і темна енергія, яка виходила від нього, почала обвивати тіло Юй, мов дим.

— "Ти відчуєш тягар влади, яку ти носиш," — продовжував Ка’Рулг. — "Це не просто сила, це твоя доля. Ти станеш нашим генералом, лідером, який поведе наші війська до перемоги."

Юй хотіла заперечити, боротися, але темрява була занадто сильною. Її свідомість почала розмиватися, і теплі спогади про її друзів стали тьмяніти, замінюючись спалахами ненависті та люті. Темна магія пронизала її душу, і її серце почало перетворюватися, покриваючись крижаним холодом.

Ка’Рулг завершив заклинання, і на мить світло зникло. Коли темрява розсіялася, перед ним стояла Юй, але тепер її очі горіли червоним вогнем, а шкіра набула сіруватого відтінку. Вона не була більше тим, ким була раніше — вона стала справжнім генералом демонів.

— "Тепер ти одна з нас," — промовив Ка’Рулг із задоволенням, його голос лунав тихо, мов шипіння змії.

Юй повільно підняла руку, ніби перевіряючи себе. Вона відчувала нову силу, яка текла її жилами, і цю силу неможливо було контролювати чи заперечити. Вона була частиною її, частиною тієї темряви, яка прокинулася в ній.

У той час, коли Юй перетворювалася на генерала демонів, в іншій частині підземного світу Верховний Лорд Демонів сидів на своєму троні, розмірковуючи над новими можливостями. До нього підійшов радник, який тихо прошепотів про успішне виконання ритуалу над Юй.

— "Це лише початок," — задумливо промовив Лорд Демонів. — "Тепер ми повинні знайти спосіб отримати повну силу Рукопису."

Але раптом його думку перервала нова ідея. Він згадав про старий сувій, який зберігався у них ще з часів першої війни між богами та демонами. Цей сувій містив стародавнє заклинання, яке було надзвичайно небезпечним, але воно могло дати їм вирішальну перевагу.

— "Принесіть мені Сувій Забуття," — наказав він своїм підлеглим.

Демони, які служили Лорду, знизили голови та поспішили виконати наказ. Незабаром перед ним з’явився стародавній сувій, запечатаний темними магічними рунами. Лорд Демонів обережно розгорнув його і побачив написані на ньому слова.

— "Це заклинання може позбавити силу всіх живих істот — навіть богів," — тихо промовив він, читаючи руни. — "Але ми повинні діяти швидко, поки вони не підготували захист."

Демони почали ритуал. Вони зібралися в стародавньому храмі під землею, де темна енергія оберталася навколо них, мов спіраль. Ка’Рулг, старий шаман, стояв у центрі, його руки підняті догори, а слова заклинання виривалися з його вуст.

Земля під ними тремтіла, а небо над ними почало темніти. Заклинання, яке вони виконували, було настільки могутнім, що навіть у світі смертних і світі богів почалися зміни. Вітер завив із невидимою люттю, а хмари набули чорного відтінку, наче поглинали світло.

Коли ритуал досяг свого апогею, темна хвиля енергії вирвалася зі святилища демонів і поширилася по всьому світу. Вона торкнулася гір, лісів, річок — і кожна жива істота відчула, як їхня сила поступово зникає.

Дракони, які спали в своїх печерах, прокинулися, але вони не змогли піднятися у небо. Їхні тіла важко опустилися на землю, і їхня шкіра почала перетворюватися на камінь. Вони стали мовчазними статуями, застиглими у вічній боротьбі зі своєю безсилою долею.

У світі богів усе стало чорно-білим. Світ утратив свої барви, і життя здавалося застиглим у невизначеності. Навіть наймогутніші боги відчули, як їхня сила поступово вислизає з їхніх рук.

А на горизонті з’явилися чорні хмари, що повільно насувалися, несучи з собою передвісник майбутньої війни.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍