LikoDan - Рукопис Оману , LikoDan

Пройшло п’ять років. Світ поступово відновився після війни. Боги повернули собі сили, природа відродилася, і світ смертних знову став сповнений барв і життя. Демони були запечатані в найглибших темницях світу, і тепер їхню могутність стримували божественні печатки, накладені Імператором Богів.

Лі Мін повернувся в рідні місця, сповнений спогадів про Лін Сяо. Він часто приходив на ту саму гору, де вперше зустрів її. Відновлена природа квітла, і теплий вітер приносив спокій, ніби сам світ намагався залікувати його біль. На горі стояла скромна пам’ятка на честь Лін Сяо — невеликий камінь, на якому вигравірувані слова, що вона казала на прощання: "Світло завжди перемагає темряву."

Юй, звільнена від демонічної влади, повернулася до світу богів і тепер віддано служила в захисті рівноваги між світлом і темрявою. Її серце було сповнене вдячності Лін Сяо, і вона дала собі обіцянку берегти цей мир, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати собою.

Одного ранку, в невеликому селищі на краю лісу, молода жінка прокинулася у своєму будинку. Її звали Лі Чен, і вона була простою смертною, яка ще не знала про велике призначення, що чекало на неї. Вона одягла свою улюблену заколку, прикрашену витонченими орнаментами, яку вона отримала від своєї бабусі.

Але Лі Чен не знала, що ця заколка була не просто прикрасою. Усередині неї жила частка духу, що чекала свого часу, щоб знову розкрити силу світла і рівноваги. Здавалося, ніби в темряві цього простого світу знову пробуджується світло.

Дух Праматері — і частка душі Лін Сяо — тепер чекали свого часу, аби одного дня знову повернутися і захистити світ від нової загрози.

Кінець