Ірина Кузьменко - Місто грішних душ, Ірина Кузьменко

— Просто… погано спала! Все нормально!

— Та невже нормально? — зупинила її біля входу. — На тобі ж лиця немає!

Серена зітхнула й відповіла:

— Марину ніби підмінили. Вона не лише мене не чіпає, але й удає, що нічого не трапилося. Батько постійно працює. Чекає свого підвищення. На мене взагалі уваги не звертає. Ніби мене й не існує. Тому, — розвела руками, — не все так і погано.

Сабін захитала головою.

— Дівчата, привіт! — до них підійшла Каміла Белло. Вона була їхньою однокурсницею і навчалася по програмі меценату.

Сабін і Серена привіталися. Їм байдуже було на її статус. Утім, попри їхнє хороше ставлення до Каміли, дівчина все одно намагалася триматися осторонь від усіх.

Студенти, які навчалися в коледжі й були з бідних районів, а їх було насправді не так і багато, страждали від булінгу. Їх намагалися всіляко принижувати за їхній соціальний статус і кожного разу вигадували щось нове, щоб більше завдати не лише моральної шкоди, але й фізичної. У коледжі навчалися діти бізнесменів, політиків різного рангу, прокурорів, суддів, і Сабін та Серена входили в список цієї еліти.

Каміла, усміхнувшись, обійшла Сабін і Серену й попрямувала в авдиторію.

— Неро! — Сабін оглянулася.

До неї підійшов однокурсник Тобіас і, поклавши руку їй на плече, посміхнувся. Сабін скинула його руку й вигнула брови.

— Що тобі потрібно?

— Радий тебе бачити, — підморгнув. — І я все ще чекаю, коли ти погодишся на побачення.

— Тобіасе, навіть і не надійся! — поплескавши його по грудях, промовила Сабін.

— Принцесо, ну можеш бути хоча б трішки поблажливою? — засміявшись, розвів руками Тобіас.

Зайшовши в авдиторію, Сабін і Серена побачили, що кілька підручників були розкидані по підлозі, а Каміла намагалася зібрати їх. Утім, одна з однокурсниць, а саме Пенелопа Мілз, донька судді, під сміх інших дівчат словесно принижувала її. Дівчина, зібравши підручники й опустивши голову, мовчки піднялася. Пенелопа сильно штовхнула її у бік. Каміла спотикнулася, і одна з дівчат підставила їй підніжку. Вона впала на підлогу. Хлопці почали реготати. Пенелопа, потерши долоні, промовила:

— Наступного року Адам Воррен, меценат коледжу, планує розширити програму для жебраків. Я рада, що в цьому році вже випускниця й більше не буду бачити поряд із собою оцих! — вона тикнула пальцем у Камілу.  

Сабін і Серена переглянулися.                                  

— Меценатом нашого коледжу став Адам Воррен? — здивовано прошепотіла Сабін.

— А тебе це бентежить, подруго? — вигнула брови Серена.

Сабін нічого не відповіла й, проштовхнувшись крізь натовп, підійшла до Каміли й допомогла їй.

— Ви лише подивіться, хто допомагає цій жебрачці! — засміялась Пенелопа.

Каміла, закинувши підручники в рюкзак, зі сльозами на очах вибігла з авдиторії.

— Я піду за Камілою! — промовила Серена.

Сабін кивнула й, примружившись, підійшла до Пенелопи.

— Хочеш щось додати, Неро? — зверхньо запитала Пенелопа.

— Так, хочу! — кивнула Сабін. — Ти зараз підеш і вибачишся перед Камілою!

Пенелопа засміялася.

— О, невже принцеса, продана на торгах, буде щось від мене вимагати? — заплескала в долоні Пенелопа. — Неро, ніхто навіть не міг подумати, що ти така… шльондра!

— Пенелопо, заткнися! — промовила Сабін. — Що ти там думаєш про мене — не цікаво! І, до речі, поряд зі мною в клубі «Лотос» стояла твоя подруга Марта.

Дівчата, які були присутні в авдиторії, замовкли й поглянули на Марту Гудвін, яка шоковано кліпала очима. Хлопці засвистіли. Пенелопа мигцем поглянула на подругу й з відразою скривилася.

— Це все не правда! Вона брехуха! — закричала Марта.

— О, дорогенька, не варто виправдовуватися! — хмикнула Сабін і поглянула на Марту. — Наскільки нам всім відомо, твій батько став банкрутом. А до хорошого життя швидко звикаєш! І тому не дивно, що ти вирішила продати себе, як товар! Однак, наскільки я пам’ятаю, тебе ніхто не захотів. Ти навіть і долар не коштуєш!

— Так як ти смієш? — заверещала Марта й замахнулася.

Сабін, перехопивши її руку, з усієї сили стиснула її й, обвівши авдиторію поглядом, злісно промовила:

— Слухайте ви, дурепи! Мою охорону вбили. Мене викрали. На руки одягнули наручники й дійсно продали, як товар! І таких дівчат, жінок постійно продають не лише в клубі «Лотос». — Сабін відпустила руку Марти й, поглянувши на Пенелопу, додала: — З приводу твоєї подруги я дійсно сказала неправду. Утім, не лише я помітила твій перекошений вигляд обличчя. Тому запхни свою думку собі в дупу й краще думай перед тим, як щось говорити! А то я тобі нарощене волосся вирву з твоєї тупоголової голови.

В авдиторії знову почувся свист. Хлопці заплескали в долоні. Пенелопа, скривившись, промовила:

— Ти… божевільна суч…

Сабін вже не стала чекати, доки вона договорить. Схопивши Пенелопу за волосся, з усієї сили потягнула її. Дівчина, намагаючись викрутитися, заверещала.